Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2017 р. № 1189/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Кооперативу щодо плати за землю (далі - Плата) повідомляє.

Кооператив управляє багатоквартирним будинком, який перебуває у спільній власності власників квартир та нежитлових приміщень, не поінформував про наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований такий багатоквартирний будинок, а також його прибудинкову територію, але має намір з’ясувати порядок обчислення податкових зобов’язань з Плати за вказаний об’єкт.

Щодо підстав виникнення податкових зобов’язань з Плати у Кооперативу

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (частина перша ст. 42 Земельного кодексу України, далі - Земельний кодекс).

Порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, що регулює процедуру передачі житлового комплексу на баланс об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, з балансу колишнього балансоутримувача, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №1521 «Про реалізацію Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Порядок).

Зокрема передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) (п. 5 Порядку).

Таким чином, вказаний Порядок реалізує забезпечення формування земельних ділянок під багатоквартирним будинком як об’єкта цивільних відносин (ст. 791 Земельного кодексу), щодо якого в Україні передбачено платне використання (ст. 206 Земельного кодексу), право на яке підлягає державній реєстрації та з моменту здійснення якої виникають податкові зобов’язання з Плати (п. 287.6 ст. 287 Кодексу).

Слід звернути увагу, що Кодексом передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку як один із співвласників такого будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації таким суб’єктом права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 Кодексу), що підтверджується правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 07.07.2015 у справі № 21-775а15.

Щодо механізму формування тарифів за комунальні послуги як джерела справляння Плати

Оскільки тарифи з надання послуг на утримання прибудинкової території формуються з урахуванням площі земельної ділянки як об’єкта оподаткування, а також напрямів її використання, то доцільним є включення Плати до складу інших прямих витрат (п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248) як витрат, що віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат, наприклад, площі земельної ділянки, економічно доцільним шляхом.

При цьому ст. 22 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено можливість для суб’єкта, який здійснює управління будинком, сплачувати послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень, за внесками, які затверджуються загальними зборами таких об’єднань співвласників.

Об’єднання співвласників або юридична особа як один із співвласників такого будинку є порушниками податкового законодавства та несуть відповідальність, передбачену гл. 11 Кодексу, за умови невиконання ними принципу платності користування землею, визначеного ст. 206 Земельного кодексу.

Повноваження із справляння плати за землю та здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства делеговано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).