Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2020 р. № 2864/Ш/26-15-33-18-12-ІПК

Головне управління ДПС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації від ... та повідомляє.

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ незалежна професійна діяльність -це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правовий порядок регулювання оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в Україні, встановлюється статтею 178 ПКУ.

Відповідно до п. 178.3 ст. 178 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між , доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.    

При цьому ПКУ не передбачено будь-якорр, переліку витрат для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Водночас, при визначенні сукупного чистого доходу фізичних осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність, доцільно враховувати витрати, пов'язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Закону №5076.

Слід зазначити, що для визначення переліку витрат, які можуть бути враховані при обчисленні оподатковуваного. доходу фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, доцільно скористатися узагальнюючими податковими консультаціями, затвердженими наказом ДПС України від 24.12.2012 № 1185 та наказом Міндоходів від 30.12.2013 № 885.

Відповідно до зазначених узагальнюючих податкових консультацій послуги з реклами не відносяться до переліку витрат, які можуть бути враховані при обчисленні оподатковуваного доходу фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Водночас повідомляємо, ПКУ не передбачено обмежень щодо включення фізичною особою, яка здійснює незалежну проферійну діяльність, витрат, пов’язаних з придбанням товарів (робіт,- послуг) у . фізичних осіб -підприємців - платників єдиного податку.

Разом з тим, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) (такий дохід, ще утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою -підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності (п. 177.8 ст. 177 ПКУ).

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПКУ, платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Порядок взяття на облір за неосновним місцем обліку платників податків та порядок повідомлення про об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, визначені відповідно розділами VII та VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі-Порядок).

Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов’язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або, які підлягають оподаткуванню чи пов’язані з оподаткуванням, подати до відповідного контролюючого органу заяву про взяття на облік за неосновним місцец. обліку за ф. № 17-ОПП.

Заява за ф. № 17-ОПП може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Повідомлення про об’єкти оподаткування, або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (пункт 8.4 Порядку).

У разі якщо платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку у повідомленні за ф. № 20-ОПП, платник податків звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу заяви за ф. № 17-ОПП.

Звертаємо увагу, що пунктом 7.2 розділу VІІ та пунктом 8.4 розділу VIII Порядку передбачено, що платники податків,-які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяву за ф. № 17-ОПП та повідомлення за ф. № 20-ОПП засобами електронного зв’язку в електронній формі ,з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування умови та порядок нарахування і сплати та повноваження, органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Єдиний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перщий частини першої ст. 7 Закону № 2464).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахуванням але не більше від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої от. 7 Закону № 2464).

Таким чином, Законом № 2464 обов’язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

Для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464 єдиний внесок, встановлюєтеся у розмірі 22 відс. визначеної ,ст.. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (абзац перший ^частини п’ятої ст. 8 Закону №2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 ст. 9 Закону № 2464 ).    

Крім того, згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на .інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно- правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Враховуючи вищевикладене, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати єдиний внесок до визначеної ст.7 Закону № 2464 бази нарахування незалежно від фінансового стану при здійсненні діяльності та незважаючи на наявність трудових відносин.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.