Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.07.2020 р. № 2935/ІПК/08-01-05-08-12

Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ), з урахуванням фактичних обставин викладених в запиті, розглянуло в межах своєї компетенції лист фізичної особи - підприємця (далі - підприємець) та повідомляє наступне.

Відповідно до листа підприємець є платником єдиного податку 3 групи та надає послуги інформаційного характеру в електронній формі через мережу Інтернет.

Оплата за надані послуги отримується виключно в безготівковій формі *пщггхом перерахування коштів з поточного рахунку замовника -нерезидента на рахунок підприємця у валюті.

Також, підприємець має веб-сайт, де розміщується інформація у графічному і текстовому вигляді та планує проведення діяльності з продажу підписок до ексклюзивної інформації на сайті із використанням платіжного сервісу, який буде виступати посередником при перерахуванні безготівкових коштів з рахунка замовника на поточний рахунок підприємця.
Доступ до інформації буде надаватися дистанційним способом, тобто місце надання послуг відсутнє - клієнт має доступ до інформації на веб-сайті з будь-якого місця.

Питання 1.

Чи потрібно застосовувати реєстратор розрахункових операцій, якщо оплата за надані послуги інформаційного характеру в електронній формі через мережу.

Інтернет отримується виключно в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку замовника - нерезидента на рахунок підприємця у валюті? Якщо потрібно, то з якої дати?

Згідно з частиною першою ст. З Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473) відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом № 2473, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Частиною другою ст. 5 Закону № 2473 передбачено, що усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:

1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;

2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;

3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пп. 1 - 5 частини другої та частиною третьою ст. 9 Закону № 2473, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які мають ліцензію Національного банку України (далі - НБУ) на здійснення валютних операцій;

4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);

5) операціями з купівлі - продажу державних цінних паперів, номінованих в Іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;

6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами ББУ.

Розрахунки за операціями, визначеними частиною другою ст. 5 Закону № 2473, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Відповідно до п. 28 розд. IV Положення про здійснення операцій із валютнимгі цінностями (далі - Положення), затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 2, у розрахунках між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями та операціями, пов’язаними з рухом капіталу (крім операцій зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (уключаючи дивіденди) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій), використовуються як засіб платежу іноземна валюта і гривня.

Розрахунки, а також перекази за валютними операціями, зазначеними в пп. 27- 30 розд. IV Положення, здійснюються виключно через банки (п. 31 розд. IV Положення).

При цьому, згідно з останнім абзацом п. 4 розд. І Положення, до поточних торговельних операцій належать операції, зазначені у п.п. 1 п. 4 розд. І Положення, а саме:

розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв’язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України.

Крім того, п. 2 ст. 1 Закону № 2473 визначено, що термін «товар» вживається у значенні, визначеному Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до ст. 1 якого товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Виходячи із зазначеного, розрахунки між резидентами і нерезидентами за такими валютними операціями як експорт та імпорт товарів, послуг, робіт здійснюю! ася виключно через банки в іноземній валюті та гривні.

За надані послуги інформаційного характеру в електронній формі через мережу Інтернет шляхом перерахування коштів з поточного рахунку замовника — нерезидента на рахунок підприємця у валюті реєстратор розрахункових операцій не застосовується.

Питання 2

Чи потрібно застосовувати реєстратор розрахункових операцій при проведенні діяльності з продажу підписок до ексклюзивної інформації на сайті із використанням платіжного сервісу, який буде виступати посередником при перерахуванні безготівкових коштів з рахунка замовника на поточний рахунок ФОП та наданні доступу до інформації дистанційним способом, тобто місце надання послуг відсутнє - клієнт має доступ до інформації на веб-сайті з будь-якого місця.

Якщо потрібно, то з якої дати?

Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Відповідно до ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем, реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплата в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону № 265).

Згідно з п. 2 ст. З Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов’язані видавати- . особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Мінфіну від 21.01.2016 р.№ 13.

Разом з тим п. 12 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Також, відповідно до п. 6 ст. 9 Закону № 265 РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічного складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.

Згідно з п. 296.10 ст. 296 ПКУ, РРО не застосовуються платниками єдиного податку:
першої групи;
другої - четвертої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.

У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого іасяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

Норми п. 296.10 ст. 296 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705 встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (тобто банківська картка, далі - ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Водночас, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Враховуючи викладене, якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар (послугу), і розрахунок за товар (послугу) було здійснено із застосуванням ЕПЗ за допомогою платіжних систем (інтернет-еквайринг) чи платіжних терміналів, такі операції здійснюються із обов’язковим застосуванням РРО продавцем товару (надавачем послуги) та видачею розрахункового документу встановленої форми (чек з РРО) в місці отримання споживачем товарів (послуг).

Зауважуємо, що при визначенні відносин суб’єкта господарювання з отримувачем товару (послуги) в обов’язковому порядку слід визначати місце здійснення розрахунків.

Тобто, якщо місце здійснення розрахунків визначити неможливо (наприклад, отримання споживачем комп’ютерних програм, електронних книжок, довідок, висновків, експертних оцінок тощо виключно в електронній формі), то у такому випадку застосування РРО є необов’язковим. У інпійх випадках (тобто безпосереднє отримання споживачем товарів чи послуг) суб’єкт господарювання зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах.

Водночас, у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку) застосування РРО є не обов’язковим.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.