Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.07.2020 р. № 2996/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування податкової різниці відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, підприємство здійснювало господарські операції з резидентами Федеративної Республіки Німеччина з організаційно-правовою формою «GmbH & Co.KG», які не є пов’язаними особами, і операції з ними не здійснювались через комісіонерів-нерезидентів. Платник запитує, чи здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування у відповідності до вимог п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу щодо операцій з такими нерезидентами, якщо ними надано довідку, що вони є платниками податку на прибуток (корпоративного податку).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, 'на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Підпунктом 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що пцатник податку на прибуток, що формує різниці, збільшує фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу), придбаних у, зокрема, нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Вимоги п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, але без подання звіту.

Підпунктом «г» п.п. 39:2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.1 ст. 39 Кодексу встановлено, що контрольованими операціями є господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 затверджено Перелік організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи (далі - Перелік).

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1100 внесено зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 р. № 480 “Про затвердження переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи”, а саме включено організаційно-правову форму «GmbH & Co.KG» (Федеративна Республіка Німеччина).

Якщо з урахуванням вартісних критеріїв, визначених у п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, не визнаються контрольованими, платники податків мають збільшити фінансовий результат за підсумками 2020 року на суму ЗО відсотків вартості таких товарів (робіт, послуг).

У разі незастосування платником податків різниці відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу обґрунтування цін таких операцій за принципом "витягнутої руки" згідно з методологією трансфертного ціноутворення платник податків має надати на вимогу контролюючого органу під час документальної перевірки та/або у випадках, передбачених п. 73.3 ст. 73 Кодексу.

Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з ним за відсутності критеріїв, визначених підпунктами "а" - "в" п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються неконтрольованими, і платник податку не формує різницю відповідно до вимог п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Стаття 39 Кодексу не визначає документ та орган, який має видавати документ для підтвердження сплати податку на прибуток (корпоративний податок) нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Документом, що підтверджує сплату податку насамперед може бути документ, що видається фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно , із законодавством відповідної країни, який повинен бути належним чином* легалізований, перекладений відповідно до законодавства України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).