Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.07.2020 р. № 3015/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку, та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що воно (як виконавець) за договором на переробку давальницької сировини отримує від свого замовника газ скраплений (без переходу права власності на нього) як одну із складових частин давальницької сировини (енергоносій, що використовується в якості пального в роботі печі) для виготовлення непідакцизного товару. Обсяг переданого газу протягом календарного року перевищує 1000 кубічних метрів.
Як зазначено у зверненні Товариство самостійно не здійснює транспортування газу, не здійснює його зберігання, не має ємностей на території, а «з колес» приймає газ безпосередньо у виробничу систему випалювання печі через відповідне обладнання/устаткування.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи потрібно Товариству реєструватися платником акцизного податку?

2. Чи вважається Товариство розпорядником акцизного складу?

3. Чи потрібно Товариству реєструвати акцизний склад?

4. Чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального, якщо відсутній сам процес зберігання пального, яке фактично «з колес» приймається у виробничу систему випалювальної печі через відповідне обладнання/устаткування та використовується в процесі виробництва?

До запитань 1,2 та З

Відповідно до п.п. 14.1.141 1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне -нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Платниками акцизного податку є зокрема, але не виключно особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст.212 Кодексу).

Підпунктом 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу встановлено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Згідно з п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Кодексу, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пальцого суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного Складу / акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад -приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема але не виключно:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

паливний бак як ємність Для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Таким чином, якщо Товариство як зазначено у зверненні, не здійснює
зберігання газу, та не має ємностей для його зберігання, а приймає газ безпосиредньо у виробничу систему випалювальної печі через відповідне обладнання/устаткування та використовує зазначене пальне в процесі виробництва то приміщення/територія де Товариство здійснює свою діяльність не підпадає під визначення акцизного складу, а Товариство не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти Здійснення господарських операцій.

До запитання 4.

За здійснення господарської діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії на зберігання пального передбачено притягнення до відповідальності у вигляді штрафних санкцій в розмірі 500000 гривень (ст. 17 Закону № 481).

Місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (ст. 1 Закону № 481).

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481 якою, зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

У разі, якщо Товариство у своїй діяльності не здійснює зберігання пального та не має місць зберігання пального у розумінні ст. 1 Закону № 481 ліцензія на зберігання пального не видається.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи викладене, якщо Товариство приймає газ безпосередньо у виробничу систему випалювальної печі через відповідне обладнання/устаткування та використовує зазначене пальне в процесі виробництва, та не здійснює зберігання пального, та не має ємностей для його зберігання, у розумінні Закону № 481 то ліцензія на право зберігання пального, не отримується.

Звертаємо увагу, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина третя статті 5 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.