Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.07.2020 р. № 3077/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо сплати земельного податку (далі — Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що сплачує Податок за земельні ділянки державної власності, які надані йому у 1997 році на праві постійного користування, що посвідчено державним актом на право постійного користування землею (далі — Державний акт).

Відомості про такі земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру.

Товариство, посилаючись на те, що на вказаних земельних ділянках розташовані житлові будинки, які передано до комунальної власності та в подальшому приватизовані фізичними особами без внесення відповідних змін до Державного акту, запитує — чи має право для обчислення податкових зобов’язань з : Податку зменшити площу земельних ділянок, визначену у Державному акті, на площу земельних ділянок, переданих фізичним особам.

Відповідно до п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Кодексу об’єктами оподаткування Податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування Податку є дані державного земельного кадастру (п. 286 ст. 286 Кодексу).

Згідно Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розд. X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 №5-рп/2005) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до раніше чинного законодавства (ч. З ст. З Закону); документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п. 10 розд. VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»); ст. 92 Земельного кодексу України у редакції 2001 року не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2020 року (п.2.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №6); право користування земельною ділянкою не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у віжповідність до вимог чинного законодавства (Постанова ВСУ від 26.09.2011 у вправі №6-14цс11, Постанова ВГСУ від 17.03.2015 у справі №924/1180/14).

Таким чином, Товариство є платником Податку за всю площу земельних ділянок, право на які посвідчено Державним актом.

Водночас, враховуючи інформацію, викладену у зверненні, пропонуємо Товариству звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельних ділянок для приведення землевпорядних документів та умов користування зазначених земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).