X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.07.2020 р. № 3122/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до cт. 52 Податкового кодексу України (далі Кодекс) розглянула звернення ТОВ про надання індивідуальної податкової консультації і повідомляє наступне,

У зверненні Товариство повідомляє, здійснює операції з видачі (купівлі/продажу) лише штрих-карток (карток на пальне), талонів на пальне, бланків-дозволів на пальне, за якими пальне отримується в пунктах реалізації, що належить іншим суб'єктам господарювання.

Таку діяльність Товариство здійснює виключно на території свого розташування - місцезнаходження за вказаною адресою.

Власних чи орендованих автозаправочних станцій Товариство не має.

Товариство запитує:

1. Чи є Товариство акцизним складом, якщо реалізує лише штрих-карток (карток на пальне), талонів на пальне, бланків-дозволів на пальне?

2. Чи є операції з видачі штрих-карток (карток на пальне), талонів на пальне, бланків-дозволів на пальне операціями з реалізації акцизного складу пального?

3. Чи підпадає господарська діяльність, яку здійснює Товариство в частині видачі (купівлі/продажу) лише штрих-карток (карток на пальне), талонів на пальне, бланків-дозволів на пальне обов’язковому ліцензуванню?

4. Чи є Товариство платником екологічного податку за таких умов?

До запитань 1 та 2

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад  це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантажения-розвантажения та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій і реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розваптаження та  зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливній бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно з пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до п.п. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Таким чином, якщо Товариство не здійснює зберігання пального, та не має ємностей для його зберігання, а здійснює діяльність з видачі (купівлі-продажу) лише штрих-карток (карток на пальне), талонів на пальне, бланків дозволу на пальне, і територія Товариства не підпадає під визначення акцизного складу наведеного у п.п. 14.1.6 п.14.1 ст.14 Кодексу, то операції з видачі (купівлі-продажу) лише штрих-карток (карток на пальне), талонів на пальне, бланків дозволу на пальне не підпадають під визначення реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

До запитання З

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі  Закон № 481):

оптова торгівля пальним це діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним —  це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавапьні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Згідно зі ст. 15 Закону № 481:

оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Отже, якщо Товариство здійснює діяльність з видачі (купівлі-продажу) лише штрих-карток (карток на пальне), талонів на пальне, бланків дозволу на пальне та не здійснює подальшу реалізацію пального суб’єктам господарювання роздрібної та / або оптової торгівлі та / або іншим особам), необхідність отримання Товариством ліцензій на здійснення оптової та / або роздрібної торгівлі пальним відсутня.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

До запитання 4

Податкові зобов’язання з екологічного податку за викиди (випаровування) забруднюючих речовин в атмосферне повітря виникають у суб'єктів господарювання, під час провадження діяльності яких на їх території здійснюються такі викиди забруднюючих речовин (п. 241.1.1 п. 241.1 ст. 241 Кодексу).

Оскільки за інформацією Товариства обсяги пального, щодо яких Товариство здійснює операції з видачі (купівлі-продажу) штрих-карток (карток на пальне), талонів на пальне, бланків-дозволу на пальне, розміщуються в пунктах реалізації, що належать іншим суб’єктам господарювання, то у Товариства не виникають податкові зобов’язання з екологічного податку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.