Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.06.2020 р. № 2590/ІПК/23-00-32-04/1

Головне управління ДПС у Черкаській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах компетенції повідомляє наступне.

Відповідно до звернення, товариство є платником акцизного податку відповідно до п.212.1.15 ПКУ.

У зв’язку з недостатнім фінансуванням для облаштування акцизних складів необхідним для безперебійної роботи обладнанням, товариством було прийняте рішення про зупинку роботи пунктів, що здійснюють операції з пальним (надходження, реалізація, зберігання скрапленого газу) та анулювання акцизних складів станом на 31.03.2020.

Підприємство є спеціалізованим товариством, що забезпечує обслуговування газових мереж і має власний автотранспорт, який на даний час вимушений здійснювати заправлення на сторонніх автозаправних станціях (АГЗП), так як власна виведена з експлуатації.
Виходячи з вищевикладеного, Товариство цікавлять наступні питання:

1. Можливості та умови відпуску (заправки) лише власного (орендованого) транспорту без влаштування та послідуючої реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

2. Чи потрібно Товариству мати статус платника акцизного податку з реалізації пального та реєструвати заново акцизні склади за умови відпуску скрапленого газу лише для власного транспорту, враховуючи те, що буде введена в експлуатацію частина резервуарів (загальна місткість яких не буде перевищувати 200 куб м).

Враховуючи вищевикладене, та в межах своє компетенції Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє наступне.

1. Відповідно до п.п. 14.1.6, п. 14.1 ст. 14 ПКУ, акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання -платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження - розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або
територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Водночас, п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. І4 ПКУ визначено, що не є акцизним складом, зокрема:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно абз. 7 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр).

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до вимог ст. 230 ПКУ, постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку (далі - Порядок).

Відповідно до пп. 1 п. 2 Порядку, витратомір-лічильник - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах.

Згідно з пп. 2 п. 2 Порядку, рівнемір-лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об'єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

Резервуар - це законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операції з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (пп. З п. 2 Порядку).

Реєстрація резервуарів, витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі здійснюється на підставі довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944.

Відповідно до абз. 5 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Виходячи із зазначеного, кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками.

Також функції витратомірів-лічильників виконують встановлені на акцизних складах паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка'відповідності, проведені відповідно до законодавства.

Якщо відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності, або калібрування рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників, в тому числі паливороздавальних колонок та/або оливороздавальних колонок, то акцизні склади вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Отже, виходячи з вище викладеного, обов'язок обладнати витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками ємності, які використовуються для власних потреб не виникає, якщо підприємство здійснюватиме заправку лише власного транспорту, з резервуару, який відповідно п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ не є акцизним складом.

2. Згідно з пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ під реалізацією пального розуміються будь-які операції з фізичної передачі, (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім: операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Виходячи з вище викладеного, якщо суб'єкт господарювання здійснює використання пального виключно для власних потреб, а саме для заправки власних та орендованих автомобілів, які прийняті ним у користування за актом прийому-передачі на певний строк відповідно до договору оренди, то такі операції не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. В такому випадку - не має потреби реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального.

Разом з цим, Підприємством не вказано загальний обсяг пального, отриманого протягом року, тому зробити остаточний висновок, чи є склади Підприємства акцизними складами, неможливо.
Водночас, п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, якщо загальна місткість ємностей не перевищує 200 кубічних метрів, а власник отримує протягом календарного року пальне в загальних обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, то відповідно ці ємності не є акцизними складами.

Даний критерій щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.