Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.08.2020 р. № 3185/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкове го кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичне го застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетен дії повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що для фінансової санації підприємства засновники підприємства розглядають можливість передачі підприємства в управління.

Товариство запитує, чи належить отриманий підприємством прибуток управителю та як управитель відображає у своїй звітності дохід, отриманий і гід управління майном та чи необхідно управителю отримувати окремі ліцензії на виготовлення та на оптову торгівлю алкогольними напоями у випаді ку укладення договору на управління майном між двома підприємствами створеними у формі ТОВ або з управителем фізичною особою-підприємцем, з яких установник управління має ліцензію на виготовлення алкогольних напоїв (пива) та на оптову торгівлю алкогольними напоями.

У цивільному законодавстві правові відносини, що виникають за договором управління майном, встановлюються статтями 1029 -    1045 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторсна (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний стр ок майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати під свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майнзм можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша ст. 1030 ЦКУ).

Частиною першою ст. 1032 ЦКУ визначено, що установником управлінн і є власник майна.
Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Дого гір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (ст. 1033 ЦКУ).

При цьому майно, передане в управління, має обліковуватися в управите ля на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (частина четверта ст. 1030 ЦКУ).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткуваг ня податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походженш з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшен ня або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку £ бо збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно цо положень Кодексу (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Кодекс не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за договорами управління майном.

Прибуток від кожного договору управління майном та винагорода за управління майном враховується при визначенні фінансового результату щ оподаткування установником управління та управителем майна згідно з правилами бухгалтерського обліку.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств дохід управителя, отриманий від управління майном, відображається за загальними правилами.

Щодо відображення зазначеного доходу у фінансовій звітності, то регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського облііу, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського облії у, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державної іу секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку га складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1995 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігані ія пального, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Законом № 481 встановлено, що виробництво алкогольних напоїв (пиві) здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії (ст. 2).

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 оптова торгівля алкогольними напоями (пивом) здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Виключень щодо не отримання управителем окремих ліцензій і іа виробництво та на оптову торгівлю алкогольними напоями (пивом) у випадну укладення договору на управління майном та наявності у установиш :а управління таких ліцензій Законом № 481 не передбачено.

Отже, управителю необхідно отримати окремі ліцензії на виробництво г а оптову торгівлю алкогольними напоями.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкої а консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключи о платником податків, якому надано таку консультацію.