Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.08.2020 р. № 3205/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула лист щодо оподаткування роялті, виплаченого нерезиденту через агента (посередника) резидента України та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, товариствоздійснює господарську діяльність, яка полягає в наданні субліцензій на використання об’єктів права інтелектуальної власності компанії-резидента Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії. Товариство виступає комерційним агентом та сплачує роялті юридичній особі - резиденту Великобританії відповідно до агентської угоди. Між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії ратифікована Конвенція про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна. Виникає питання щодо оподаткування суми роялті, які виплачуються через агента (посередника) резидента України.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1. ст. 14 Кодексу визначено, що  роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п.п.141.4.1 п.141.4 ст. 141 Кодексу, будь-які доходи, зокрема роялті, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

У відповідності до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу у тому числіфізична особа підприємець, фізична особа, яка провадитьнезалежнупрофесійнудіяльність, абосуб’єктгосподарювання (юридична особа чифізична особа підприємець), якийобравспрощену систему оподаткування, абоінший нерезидент, якийпровадитьгосподарськудіяльність через постійнепредставництво на території України, якіздійснюють на користь нерезидента абоуповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джереломйогопоходження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, щоведуться в національнійвалюті), утримуютьподаток з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крімдоходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їхсуми та за їхрахунок, щосплачується до бюджету під час такоївиплати, якщоінше не передбаченоположеннямиміжнароднихдоговорів України з країнамирезиденціїосіб, на користьякихздійснюютьсявиплати, що набрали чинності.

Таким чином, у разі виплати роялті на користь нерезидента такі виплати підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень п. п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів.

Згідно з ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна із змінами, внесеними до цієї Конвенції відповідним Протоколом, ратифікованим Верховною Радою України 30.10.2019, який набув чинності 05.12.2019  (далі – Конвенція), застосовуються до «осіб, які є резидентами однієїабообохДоговірних Держав»  (ст. 1 Конвенції).Одним з податків, на які поширюється дія Конвенції, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств»   (ст. 2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 12 (Роялті) Конвенції,  «роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі» .

«Однак роялті, що виникають у Договірній Державі, можуть також оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми роялті (п. 2 ст. 12 Конвенції)» .

Згідно з п. 3 ст. 12 Конвенції «термін «роялті»  при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за використання, або за інформацію («ноу-хау»), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду» .

Слід  зауважити, що положення п.п. 1 та 2 ст. 12 Конвенції не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав (Україні/Великобританії) буде здійснюватисьоподаткування одержаного доходу у вигляді роялті. Згідно із зазначеними положеннями обидві договірні держави – і країна, що є джерелом виплати доходу (Україна), і країна, резидентом якої є особа, що одержує такий дохід (Великобританія), мають право на його оподаткування.

При  цьому Україна (як країна, в якій виникає дохід у вигляді роялті) має право на оподаткування цього доходу (відповідно до правил, встановлених українським податковим законодавством, тобто Кодексом), але це право обмежується ставкою оподаткування, зазначеною у п. 2 ст. 12 Конвенції.

Водночас з огляду на те, що згідно з  положеннями п. 1 ст. 12 Конвенції країна резиденції особи, що одержує роялті – Великобританія, також має право на оподаткування цих доходів (за ставками, передбаченими британським податковим законодавством), ця країна повинна враховувати податок, сплачений в країні, що є джерелом доходу (Україна), за правилами, визначеними положеннями ст. 22 (Усунення подвійного оподаткування) Конвенції.

З урахуванням зазначеного вище, якщо згідно з відповідним цивільно-правовим договором платежі, які здійснюються резидентом України на користь резидента Великобританії - бенефіціарного (фактичного) власника отриманого доходу, у рамках визначення (терміну), наведеного у п. 3 ст. 12 Конвенції, є роялті, то такі виплати підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень п. 2 ст. 12 Конвенції.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 п. 103.2 ст. 103 та п. 103.3 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійнозастосуватизвільненнявідоподаткуванняабозменшену ставку податку, передбаченувідповіднимміжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщотакий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщовідповіднаумовапередбаченаміжнародним договором) і є резидентом країни, з якоюукладеноміжнароднийдоговір України.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілейзастосуванняпониженої ставки податкузгідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагородтощо нерезидента, отриманихізджерел в Україні (якщовідповіднаумовапередбаченаміжнародним договором), вважається особа, щомає право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачемщодо них (має право фактичнорозпоряджатися таким доходом).

При цьомубенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридичнаабофізична особа, навітьякщотака особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальнимутримувачем (номінальнимвласником) абовиконуєлишепосередницькіфункціїщодо такого доходу, про що, зокрема, можутьсвідчититакіознаки:зазначена особа не маєдостатньоповноваженьабо у випадку, підтвердженомуфактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/абозазначена особа передаєотриманийдохідабопереважнуйогочастину на користьіншої особи незалежновід способу оформленнятакоїпередачі та зазначена особа не виконуєсуттєвихфункцій, не використовуєзначніактиви та не несесуттєвіризики в операції з такоїпередачі, та/абозазначена особа не маєвідповіднихресурсів (кваліфікованого персоналу, основнихзасобів у володінніабокористуванні, достатньоговласногокапіталутощо), необхідних для фактичного виконанняфункцій, використанняактивів та управлінняризиками, пов’язаних з отриманнямвідповідного виду доходу, якілише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв’язкуізздійсненнямоперації з такоїпередачі.

Якщо нерезидент - безпосереднійотримувач доходу з джереломпоходження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуютьсяположенняміжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповіднийбенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу.

У випадку, передбаченомуцимабзацом, обов’язокдоведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, якийзвертаєтьсяіззаявою до контролюючого органу про поверненнязайвоутриманогоподатку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).