Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.08.2020 р. № 3224/ІПК/99-00-05-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо необхідності подання державними банками розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок) у порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України (далі – Кодекс) при виплаті до бюджету дивідендів на державну частку за підсумками           2019 року та, керуючись статтею 52 Кодексу, у межах повноважень повідомляє.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон № 185) законодавство про управління об’єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об’єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об’єктами державної власності.

23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу, передбачені положеннями Закону України  від 16 січня 2020 року  № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466) щодо адміністрування контролюючими органами частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів на державну частку. 

Підпунктом 19¹.1.52 п. 19¹.1 ст. 19 ¹ Кодексу встановлено, що контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу, виконують функції щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків.

Крім того, згідно з підпунктами 54.3.2 та 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу (зі змінами, внесеними Законом № 466) контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суми грошових зобов’язань, передбачених іншим законодавством, зокрема, якщо:

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, заявлені у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;

контролюючий орган згідно з іншим законодавством є особою, відповідальною за нарахування сум іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.

Особливості управління та обмеження щодо розпорядження об’єктами державної власності встановлено ст. 11 Закону № 185.

Частиною п’ятою ст. 11 Закону № 185, зокрема, встановлено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Абзацом дев’ятим частини п’ятої статті 11 Закону № 185 передбачено подання господарськими товариствами з державною часткою у статутному капіталі до податкового органу Розрахунку у порядку та строки, встановлені Кодексом. 

Також для платників дивідендів на державну частку передбачена відповідальність у порядку, передбаченому Кодексом, за неподання або несвоєчасне подання  до контролюючих органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку та за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) цього платежу (абзац десятий частини п’ятої статті 11 Закону № 185).

Крім того, абзацом восьмим п. 46.2 ст. 46 Кодексу передбачено, що платники дивідендів на державну частку, визначені Законом № 185, подають до контролюючих органів Розрахунок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.

Підпунктом 49.18.7 п. 49.18 ст. 48 та абзацом третім п. 49.19 ст. 49 Кодексу встановлено базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, для платників дивідендів на державну частку (господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків) з поданням Розрахунку до 01 липня року, що настає за звітним.

Водночас статтею 3 Закону № 185 встановлено, що його дія не поширюється на управління державними банками, яке здійснюється відповідно до Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121 «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121).

Особливості діяльності державних банків, передбачені ст. 7 Закону № 2121. Положення інших законів України застосовуються до державних банків у частині, що не суперечать ст. 7 Закону № 2121.

Відповідно до ст. 7 Закону № 2121 державний банк – це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства. Єдиним акціонером державного банку є держава.

Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України, який є органом, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку (далі – вищий орган).

До виключної компетенції вищого органу належить прийняття рішень, зокрема щодо розподілу прибутку, затвердження розміру річних дивідендів.

Разом з тим відповідно до ст. 7 Закону № 2121 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, має право отримувати будь-яку інформацію про фінансово-господарську діяльність державного банку, у тому числі інформацію, що становить банківську таємницю, необхідну для здійснення моніторингу діяльності державного банку та стану виконання стратегії розвитку державного банку.

Підсумовуючи наведене, а також те, що державний банк є акціонерним товариством, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі, та сплачує до бюджету дивіденди, вважаємо, що вимоги частини п’ятої ст. 11 Закону № 185 та п. 46.2 ст. 46 Кодексу щодо подання господарськими товариствами з державною часткою у статутному капіталі до податкового органу Розрахунку у порядку та строки, встановлені Кодексом, не суперечать положенням ст. 7 Закону № 2121.

Отже, державний банк, який є акціонерним товариством та платником дивідендів на державну частку, має подавати за відповідний звітний період і, зокрема, за 2019 рік до контролюючого органу Розрахунок у порядку, передбаченому п.п. 49.18.7 п. 49.18 ст. 48 та абзацом третім п. 49.19 ст. 49 Кодексу.

При цьому зазначаємо, що сплата державним банком до бюджету дивідендів на державну частку без подання ними до контролюючого органу Розрахунку призведе до відсутності нарахувань зазначеного платежу в інтегрованій картці платника та створення «штучної» переплати, що ускладнить адміністрування зазначеного платежу та здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету такого платежу контролюючими органами.

Водночас повідомляємо, що з порушеного у вашому листі питання позиція ДПС була направлена для розгляду та погодження на адресу Мінфіну, як до органу, що забезпечує формування та реалізацію державної дивідендної політики, податкової політики, та відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у податковій сфері.

У разі отримання від Мінфіну відповіді з порушеного питання вас буде поінформовано додатково.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.