Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.08.2020 р. № 3257/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України розглянула Товариства щодо сплати земельного податку платником єдиного податку третьої групи, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Товариство проінформувало, що є платником єдиного податку третьої групи, планує придбати земельні ділянки, які в подальшому передати третім особам за договорами суперфіцію та встановлення сервітуту.

Товариство, посилаючись на п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу зі змінами, внесеними Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавст зі» (далі - Закон № 466), запитує (1) про порядок застосування п.п. 4 п. 29 7.1 ст. 297 Кодексу у разі надання земельних ділянок не в оренду (найм, позичку), а за договорами суперфіцію та встановлення сервітуту, (2) з якого періоду у Товариства виникнуть обов’язки зі сплати земельного податку у разі надання земельних ділянок у оренду, зважаючи на принцип стабільності податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу зі змінами, внесеними Законом № 466, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянк ах, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно з п.1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 466 зміни до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу набирають чинності з 1 липня 2020 року.

Земельним кодексом України стосовно земельних діляї ок виокремлюються право користування землею (право оренди земельної ділянки) (глава 15), право земельного сервітуту (глава 16), право користування чуж зю земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови (глава 16-1).

Водночас відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій) відносяться до видів речових прав на чуже майно, а договір найму (оренди) земельної ділянки тлумачиться як вид договірних зобов’язань (ст. 792 параграфу 3 глави 58 розділу III Цивільного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, що передбачає обов’язок наймодавця передати наймачеві земельну ділянку на встановлевий договором строк у володіння та користування за плату (ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 792 Цивільного кодексу України).

У випадку сервітуту, емфітевзису та суперфіцію - власником гбо землекористувачем земельної ділянки іншій заінтересованій особі надається право на обмежене платне або безоплатне користування такою чужою земельною ділянкою для певних потреб (ст.ст. 98, 102-1 Земельного кодексу України).

Отже, зазначені види договорів передбачають надання земельних ділянок у користування, разом з цим поняття оренди, сервітуту, емфітевзису та суперфіцію мають різний зміст та правові зобов’язання.

Таким чином надання земельних ділянок в оренду (найм, позичку) не звільняє платника єдиного податку третьої групи від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, тоді як у різі встановлення в інтересах інших осіб прав сервітуту, емфітевзису та суперфіцію власник земельних ділянок має право на застосування норми п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу щодо звільнення від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Звертаємо увагу на те, що обмеження в частині надання майна у оренду стосується не тільки земельних ділянок, а й нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках.

Тому у разі надання платником єдиного податку у оренду нерухомого майна, розташованого на належних йому земельних ділянках, право на звільнення, визначене п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, втрачається.

Разом з цим слід зазначити, оскільки застосування п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу передбачає використанім платниками єдиного податку першої - третьої груп земельних ділянок для провадження їх господарської діяльності, то встановлення в інтересах інших осіб прав сервітуту, емфітевзису та суперфіцію на земельні ділянки, власником яких є платник єдиного податку, передбачає наявність у такого платника відповідного виду діяльнос ті, заявленого під час реєстрації.

Згідно з реєстраційними даними ITC «Податковий блок» основним видом діяльності Товариства є діяльність у сфері права (код 69.10 КВЕД), іншими видами діяльності - консультування з питань комерційної діяльності й керування (код 70.22), інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і у. (код 74.90), організування конгресів і торговельних виставок (код 82.30).

Враховуючи зазначене, укладання стосовно власних земельних ділянок договорів щодо встановлення земельного сервітуту в інтересах інших осіб, надання іншим особам права користування земельною ділянкою д ія сільськогосподарських потреб (емфітевзису), права забудови земельної ділянки (суперфіцію) не може вважатися використанням земельних ділянок у господарській діяльності Товариства.

З питання періоду, у якому у Товариства виникнуть обов’язки зі сплати земельного податку у разі надання земельних ділянок у оренду, повідомляємо, що такі обов’язки виникають з дати укладання договору оренди (найму, позички), але не раніше 01.07.2020 (дати набрання чинності Законом № 466).

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).