Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.08.2020 р. № 3168/ІПК/99-00-04-05-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і в межах компетенції повідомляє.

Фізична особа - підприємець у своєму зверненні зазначив, що місцева рада не прийняла рішення про встановлення ставок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо необхідності сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якщо місцева рада не прийняла рішення про встановлення ставок з вказаного податку та розміру його мінімальної ставки

Кодексом визначено податки, що належать до місцевих, та які місцеві податки підлягають обов’язковому встановленню, або питання встановлення яких вирішують місцеві ради (ст. 10 Кодексу).

Пунктом 10.3 ст. 10 Кодексу передбачено, що питання встановлення податку на майно (у частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) вирішують місцеві ради в меящх повноважень, визначених Кодексом.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Кодексу сільськими, селищними, міськими радами та радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі - Ради), при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні ст. 7 Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням Ради, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Таким чином, якщо Рада, не прийняла рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в тому числі про розміри його ставок, обов’язок щодо нарахування та сплати такого податку відсутній.

Щодо права контролюючого органу нараховувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у 2020році

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Кодексу контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, передбачених Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, є контролюючий орган.

Обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єкта/об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Кодексу).

Податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Також, п.п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 Кодексу визначено, що податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) у межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Кодексу (1095 днів).

Отже, контролюючий орган має право нарахувати податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за три податкові (звітні) періоди (роки).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.