Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.08.2020 р. № 3291/ІПК/28-10-30-02-11

Офіс великих платників податків ЛИС розглянув звернення _____ (код ЄДРГІОУ    ) (далі - Товариство) від ___________(вх.№_____від       ) з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері послуг з перевезення, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що надає послуги із перевезення пасажирів річковим транспортом.

Товариство планує проводити цілодобову продажу електронних проїзних (посадочних) документів із використанням мережі Інтернет та з оплатою за доgомої ою інтернет-еквайрингу на сайті Ощадбанку платіжними картами.

Після підтвердженим оплати покупцю буде відправлено електронний проївшій документ.

Згідно з умовами публічного договору про надання послуг, розміщеного на сайті Товариства, повернення грошових коштів за послуги перевезення можливе: якщо через несприятливі погоднї умови рейс скасовується; з ініціативи покупця - не менше ніж за 24 годинни до початку рейсу.

Також Товариство повідомило про надану йому індивідуальну податкову консультацію від 16.08.2019 № 856/6/99-99-14-05-01-15/ІПК щодо необхідності видачі розрахункового документа (касового чеку) пасажиру, який придбав квиток на річковий транспорт через мережу Інтернет.

Товариство цікавить, чи необхідно застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) та в який момент, у разі повернення грошових коштів з розрахункового рахунку Товариства на картку покупця:

- якщо покупець більше ніж за 24 години до початку рейсу відмовляється від придбаного квитка ?

- якщо через несприятливі ногодні умови рейс скасовується ?

- якщо пасажир не з’явився на судно під час посадки та не звернувся до Товариства про повернення грошових коштів ?

Згідно із ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) перевезення пасажирів здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦКУ, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка, форми якого встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів) (п.2 ст.910 ЦКУ).

Права пасажира встановлено ст.911 ЦКУ, до яких, зокрема, належить:

право відмовишся від поїздки, повернута квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);

право отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якого інше не встановлено ЦКУ, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (п.1 СТ.920 ЦКУ).

Статтею 922 ЦКУ встановлена відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставки пасажира до пункту призначення, зокрема внаслідок дії непереборної сиди, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров’ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника, або відмови пасажира від перевезення.

Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правом и ні в із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, пп.5 п.1 ст.З Закону № 675 встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або притінення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України,

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек. квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно п.1.4 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.
Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

У розрахунках, здійснених за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування (Приват 24, Монобанк, Ощад 24/7 тощо) та/або сервісів переказу коштів ( Lіqрау, Роrtmоnе, IРау, NоvаРау тощо), банківські системи дистанційного обслуговування та сервіси переказу коштів є лише каналами/інcтрументами, що дозволяють ініціювати такий переказ.

Згідно з роз'ясненням Національного байку України (лист від 23.11.2019 №579-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою електронних платіжних засобів, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а дише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя електронного платіжного засобу.

Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265) визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосуванпя РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом № 265, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (стаття 2 Закону № 265).

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону № 265).

Відповідно до п.1 та п.2 ст.З Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безіогівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Іитернет, мри отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Разом з тим п.12 ст.9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Враховуючи вищенаведене, умовами договору перевізник передбачає способи, строки та порядок розрахунків як при придбанні квитків, у т.ч. електронних, так і їх поверненні, одержанні покупцем повної або часткової вартості квитка, зокрема: якщо покупець відмовляється від придбаного через мережу Інтернет квитка (більше ніж за 24 години до початку рейсу) або якщо через несприятливі погодні умови рейс скасовується або якщо пасажир не з’явився на судно під час посадки тощо.

Тому, якщо відповідно до умов договору Товариство повертає грошові кошти зі свого розрахункового рахунку на банківську платіжну картку покупця, який відмовився від квитка (послуги), придбаного через мережу Іитернет, застосування РРО не є обов'язковим, за умови, що розрахункова операція не була проведена через РРО до зазначених обставин.

Відповідно до п.52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна подат кова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.