Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.07.2020 р. № 3045/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова сл|ужба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення щодо оподаткування доходу, виплаченого за рішенням; суду (середній заробіток нарахований за час вимушеного прогулу) та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання порядку утримання податків і зборів за судовими рішеннями про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому платник податків не надав рішення суду.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженого фізичній особі-резиденту згідно судового рішення при добровільному та примусовому виконанні судового рішення підприємством, та обов’язку таким підприємством виступати податковим агентом і здійснювати нарахування та перерахування до бюджету податків і зборів

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 Якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний; місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема:

дохід у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, Нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пункта^ 167.2 - 167.5 цієї статті).

Крім того, доходи, визнаічені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведене у п.ц. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та йерерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).

При цьому податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків (п. 18.2 ст. 18 Кодексу).

Також відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березні 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».

Враховуючи викладене, юридична особа (роботодавець), при нарахуванні (виплаті) платнику податку - фізичній особі (працівнику) на підставі рішення суду сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу має виконати усі встановлені Кодексом функції податкового агента (у т. ч. щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору). При цьому дохід у вигляді середньої заробітної йлати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базфю нарахування єдиного внеску.

Щодо виконання підприємством судових рішень про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і можливості підприємству не утримувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Водночас ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з цим, оскільки вщшата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в тому числі за рішенцям суду є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском, то підприємство зобов’язане виконати рішення суду, при цьому виконати функції податкового агента та утримати податки та збори відповідно до чинного законодавства.

При цьому Кодексом гіе передбачено звільнення суб’єктів господарювання від виконання функцій податкового агента в частині утримання податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку Консультацію.