Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.08.2020 р. № 3358/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення релігійної організації щодо відповідності вимогам для перебування у статусі неприбуткової організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.   

Заявник звернувся з питаннями щодо відповідності вимогам для перебування релігійної організації у статусі неприбуткової у разі проведення операцій з оплати послуг на підставі цивільно-правових договорів, якщо такі договори укладаються з фізичними особами та фізичними особами-підприємцями, які є членами органу управління такої організації та не є штатними працівниками,  враховуючи, що такі послуги пов’язані з реалізацією цілей статутної діяльності релігійної організації.

Загальні положення про договір встановлено Розділом ІІ Книги п’ятої Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Так, згідно зі ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦКУ).  

Неприбуткові підприємства, установи та організації – неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ст. 133 Кодексу (п.п. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

— утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

— установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

— установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

— внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Відповідно до п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Доходи неприбуткових релігійних організацій використовуються також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.

На підставі підпункту 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені релігійні організації.

Відповідно до частини другої ст. 7 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» зі змінами та доповненнями (далі – Закон  № 987) релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення) (частина друга ст. 13 Закону  № 987).

Згідно з частиною першою ст. 18 Закону  № 987 релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом.  

Отже, якщо релігійною організацією, що внесена до Реєстру, здійснюються виплати за договорами про надання послуг фізичними особами та фізичними особами-підприємцями, і такі операції неприбуткової організації направлені на реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами цієї неприбуткової організації, то проведення зазначених операцій не є підставою для виключення неприбуткової організації з Реєстру.

У разі недотримання релігійною організацією вимог, визначених абзацом другим п.п. 133.4.1 та п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.