Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.08.2020 р. № 3331/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо сплати земельного податку (далі — Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало, що на праві постійного користування володіє земельними ділянками (державні акти на право постійного користування землею датовані 20.11.2001), відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру.

Підприємство зазначило, що відповідно до п. 52-6 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень Кодексу орган місцевого самоврядування 10.06.2020 прийняв рішення про внесення змін до прийнятого у 2019 році рішення (далі — Рішення) щодо зменшення ставок Податку на 2020 рік (до звернення не додано копію Рішення).

Підприємство запитує: 1) щодо наявності обов’язку з декларування податкових зобов’язань з Податку за земельні ділянки, відомості про які не внесені до Кадастру, 2) з якої дати/періоду набуває чинності нова ставка Податку відповідно до положень Рішення, 3) порядок уточнення податкових зобов’язань з Податку відповідно до положень Рішення.
Об’єктами оподаткування Податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Кодексу).

Підставою для нарахування Податку є дані державного земельного кадастру (л. 286.1 ст, 286 Кодексу), а обов'язок зі сплати Податку виникає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 270.1 ст. 287 Кодексу).

Згідно Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розд. X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 № 5-рп/2005) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до раніше чинного законодавства (ч. З ст. З Закону); документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п. 10 розд. VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»); ст. 92 Земельного кодексу України у редакції 2001 року не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року (п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6); право користування земельною ділянкою не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав та ообов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (Постанова ВСУ від  26.09.2011 у справі № 6-14цс11, Постанова ВГСУ від 17.03.2015 у справі № 924/1180/14).

Таким чином, Підприємство є платником Податку за земельні ділянки, право на які посвідчено Державними актами.

При цьому, пропонуємо Підприємству звернутися до органів місцевого самоврядування за місцем розташування земельних ділянок для приведення землевпорядних документів та умов користування зазначених земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами (п. 12.5 ст. 12 Кодексу).

Водночас згідно з пп. 52-6, 52-7 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень Кодексу у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-2019)» зі змінами внесеними Законом України від 13 травня 2020 року № 591 -IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-2019)» органам самоврядування у 2020 році надано право приймати рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок, зокрема, плати за землю.

На такі проекти рішень органів місцевого самоврядування не поширюється п.п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст.4, п.п. 12.3.4 п. 12.3, п.п. 12.4.3 п. 12.4 ( у частині строку прийняття та набрання чинності рішень) та п. 12.5 ( у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) ст. 12 Кодексу, Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п. 5 ст. 59 та п. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру, прийняті в межах наданих їм повноважень, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію, та є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування протягом 2020 року рішень про зменшення ставок з Податку відповідно до пп. 52-6 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень Кодексу, ставки, встановлені цим рішенням, застосовуються з дати його оприлюднення, якщо у рішенні не встановлено пізніший строк їх застосування.

Порядок внесення змін до податкової звітності визначено ст. 50 Кодексу.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 Кодексу).