Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2020 р. № 3436/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ посередницької діяльності страхового субагента, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, Товариство (субагент) здійснює посередницьку діяльність у сфері страхування, а саме від особи страхової компанії згідно договору передоручення, укладеного між страховим Агентом та Товариством (субагентом), надає клієнтам послуги страхових компаній та отримують винагороду у вигляді відсотків від фактично отриманих страхових платежів.

При цьому, Товариство (субагент) не має ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом У країн і від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон № 85)

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону № 85 страхові діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередники.

Страховими посередниками можуть бути, зокрема страхові агенти.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме:

укладають договори страхування;

одержують страхові платежі;

виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат ті страхових відшкодувань.
Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1523.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу І ПКУ встановлено, що для цілей і оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтвердженних документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу І ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даню бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16 липня 199( року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996)).

Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхуванню і, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію ь а здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податки та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, оскільки Товариство (субагент) не має статусу страхового агента та/або страхового (перестрахового) брокера, а також ліцензії на здійсненні страхової діяльності, то операції Товариства (субагента) з постачання посередницьких послуг із страхування співстрахування або перестрахування, що здійснюються у рамках договору передоручення, оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку зі ставкою 20 відсотків.

При цьому винагорода, що отримується Товариством (субагентом) від страхового агента за надані посередницькі послуги із страхування співстрахування або перестрахування, які здійснюються у рамках договору передоручення, включається до бази оподаткування ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).