Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2020 р. № 3437/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі - Податок), надіслане ГУ ДПС у м. Києві, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що перебуває на спрощеній системі оподаткування за сплатою ПДВ, власником нерухомого майна, що знаходиться у будинку, балансоутримувачем якого є комунальне підприємство Керуй ча компанія з обслуговування житлового фонду, основний вид діяльності Товариства - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого май та, права на земельну ділянку під будинком не оформлені.

Товариство запитує, чи виникають у нього податкові зобов’язання зі справляння плати за землю (далі - Плата) за відсутності будь-яких прав на земельну ділянку.

Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов’язань з Податку після належного оформлення прав власності або користуван ня земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерстві фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Кодекс визначає, що плата за землю справляється у двох формах - Податок із власників та постійних користувачів земельних ділянок (п.п. 14.1.72 п. Т .1 ст. 14 Кодексу), а також орендної плати за надання у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Обов’язок платника плати за землю із справляння плати за землю настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення пра ва власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 217 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (пункт 280 статті 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Оскільки обов’язок із декларування плати за землю у власників земельних ділянок та/або землекористувачів настає з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), то у Товариства не виникає обов’язок з декларування плати за землю за земелыу ділянку, право на яку ним не оформлено.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власнос гі на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166,1167 Цивільною кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлеї их документів на право користування земельними ділянками, у формі неотримаюї орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

У разі оформлення Товариством відповідного права на земельну ділянку під нежитловою будівлею, у нього виникнуть обов’язки по нарахуванню податкового зобов’язання та подання податкової декларації з плати за землю.

Поряд з цим звільнення платників єдиного податку від обов’язку з нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для провадження господарської діяльності, визначено нормою п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу у редакції Заксну України від 16 січня 2020 року № 466 «Про внесення змін до Податкового кодеї су України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

З огляду на вказане особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником Податку в розумінні статті 269 Кодексу до момегту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).