Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.08.2020 р. № 3577/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податковою кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації і повідомляє наступне.

Товариство повідомляє, що основним видом діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель (Код КВЕД 41.20).

Товариство планує використовувати для потреб власного споживання автомобільну цистерну (дія перевезення придбаного пального для заправлення власного автотранспорту на об’єктах будівництва, що розташовані в різних областях України).

Законом України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), передбачено отримання ліцензії на право зберігання пального, а зберігань я пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Так, Законом № 481/95-ВР передбачено визначення термінів:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Нормами ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що для отримання ліцензії на право зберігання пального необхідно подати заявку із доказами сплати за ліцензію (780 грн. на рік) та завіреними копіями документів:

1. «документи, що підтверджують право власності або право користуванн я земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством прав э землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяв з та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільовою призначення;

2. акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

3. дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.»

В то же час, згідно ст. 15 Закону № 481/95-ВР, суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, виключно для потреб власного споживання чі промислової переробки, копії документів не подають.

Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місце знаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Таким чином, вказані положення чинного законодавства вказують, що ліцензія на зберігання пального потрібна тільки для стаціонарних ємностей, тобто тих, що мають місце (територію) розташування.

Товариство запитує:

1. Чи потрібно отримувати ліцензію а право зберігання пального, що використовується для власних потреб підприємства, за відсутності у суб’єкта господарювання власного та/або орендованого стаціонарного об’єкту (цистерни/ємності) для зберігання пального, а в наявності лише пересувна ємність (автоцистерна)?

2. Якщо така ліцензія потрібна, прохання надати інформацію, про яке фактичне місцезнаходження цистерни вказувати в Заяві для отримання ліцензії на право зберігання пального, якщо автоцистерна не є стаціонарною та планує використовуватись по всій території України?

Згідно з п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеву речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України (пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне, ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 Кодексу (пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу (пп.14.1.61 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно Закону № 481, ліцензуванню підлягають види діяльності, з пальним, визначення якого, наведене у ст. 14.1.141-1 Кодексу.

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримаї іі відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст.15 Закону № 481).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, не використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо не отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензії на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону № 481.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780 гривень.

Відповідно до вимог Закону ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Паливні баки транспортних засобів, використовуються для подачі пального до двигуна внутрішнього згорання такого транспортного засобу, для приведения його в рух, не є ємностями для зберігання пального, у розумінні Закону № 481.

Статтею 15 Закону № 481, встановлено, що суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптовії торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальнгм або кожне місце зберігання пального відповідно.

Таким чином, у разі якщо Товариство має у власності або у користуванні місце (територію) де перебуватиме ємність, що використовується для зберігання пального, у розумінні Закону № 481, в такому випадку, Товариству необхідно отримати ліцензію на зберігання пального.

У разі, якщо транспортний засіб використовується Товариством виключно для переміщення пального для власного споживання по митній території Україн і, без зберігання у ньому пального у певному місці (території), що перебуває у власності або у користуванні Товариства, в такому випадку ліцензія на зберігання пального не отримується.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.