Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.08.2020 р. № 3579/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула запит ТОВ щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та повідомляє.

Щодо використання реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) при здійсненні розрахунків у безготівковій формі в разі доступу до вебпорталу для розміщення інформації (питання 2).

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Податкового кодексу України (далі - Кодекс), заборонено.

Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) -оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом № 265, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Стаття 3 Закону № 265 визначає, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Враховуючи викладене вище, при здійсненні розрахунків за товари (послуги) суб’єкти господарювання зобов’язані відповідно до Закону № 265 застосовувати РРО, у тому числі у разі здійснення безготівкових розрахунків за допомогою платіжних систем та інших із використанням інтернет-банкінгу та інтернет-еквайрингу (Приват 24, Монобанк, LigPay, Роrtmonе та інші).

При цьому розрахункові документи при продажу товарів (послуг) через мережу Інтернет видаються у випадку їх безпосереднього надання споживачу, під час передачі йому товару чи надання послуг.

Тобто, якщо місце здійснення розрахунків визначити неможливо (наприклад як у наведеному прикладі надання дистанційної послуги або доступу до інтернет ресурсу (доступу до вебпорталу) з розміщення та використання інформації тощо, виключно в електронній формі із застосуванням інтернету), у такому випадку застосування РРО є необов’язковим.

У інших випадках при безпосередньому отриманні споживачем товарів чи послуг від постачальника, у тому числі замовлених та сплачених через інтернет-банкінг та із застосуванням інтернет-еквайрингу, останній зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах.

Водночас, у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку) застосування РРО є не обов’язковим.

Враховуючи вищенаведене, у разі коли споживач отримує доступ до вебпорталу через мережу Інтернет застосування РРО є не обов’язковим.

Щодо визначень термінів наведених у листі (питання 1).

Зазначаємо, що Закон № 265 не дає визначень термінів послуг наведених у листі, оскільки він є спеціальним законом, що регулює розрахунки та порядок застосування РРО.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.