Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2020 р. № 3594/ІПК/20-40-33-02-10

Головне управління ДПС у Харківській області, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянуло Ваш запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо можливості виконання обов’язків касира, для суб’єкта господарювання фізичної особи - підприємця платника єдиного податку другої групи, іншою фізичною особою - підприємцем за договором надання послуг у сфері бухгалтерського обліку, необхідність використання реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), права підпису касових документів, з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідь надається виходячи із загальних вимог чинного законодавства, оскільки у зверненні відсутня достатня інформація для надання вичерпної відповіді по суті порушеного питання.    

Відповідно до статей 42, 43 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна. ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання
(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV ПКУ.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Обмеження та заборони щодо видів діяльності для платників єдиного податку встановлені пунктом 291.5 статті 291 ПКУ.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі - КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11 жлвтня 2010 року № 457 із змінами та доповненнями (далі - Наказ № 457).

Водночас наказом від 23 грудня 2011 року № 396 Державного комітету статистики України затверджено Методичні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності (далі - Методичні основи та пояснення до позицій КВЕД ДК 009:2010).

Так, відповідно до КВЕД ДК 009:2010 та Методичних основ та пояснень до позицій КВЕД ДК 009:2010, клас 69.20 - діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування , включає:

- облік комерційних операцій компаній та фізичних осіб

- підготовку або аудит фінансових рахунків

- перевірку рахунків та підтвердження їх точності

- складання податкових декларацій для приватних осіб або підприємств

- консультаційні послуги та послуги з представництва клієнтів у податкових органах.

У вищевказаному переліку відсутня така послуга, як ведення касових операцій та виконання обов'язків касира.

Щодо можливості віднесення послуг касира до того чи іншого виду діяльності, у тому числі й до КВЕД 69.20 - діяльність у сфкері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, Вам слід звернутися до органів державної статистики.

Відповідно до статті 135-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатись підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність застверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад і робіт з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей (далі - Перелік), затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦСПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, і діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».    

Зокрема, в Переліку зазначено вище статті договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності одночасно двох умов:

1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, котру він виконує, містяться у Переліку;

2) виконання обов'язків згідно з посадою, виконання роботи згідно з фахом має бути безпосередньо пов'язане зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Наявність посади або роботи в переліку не дає підстави для укладання договору про повну метеріальну відповідність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов'язки.

Згідно із Загальними положеннями Довідника кваліфікаційних характеристик
професій працівників, які містяться у Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженому наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 року №336, конкретний перелік посадових (робочих) обов’язків визначається посадовими (робочими) інструкціями працівників всіх категорій, які розробляють і затверджують на
основі типової кваліфікаційної характеристики роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.

Тобто зміст трудової функції працівника визначається розділом "завдання та обов'язки" посадової (робочої) інструкції.

Отже, з касиром укладається договір про повну матеріальну відповідальність, при цьому у змісті трудової функції працівника повинні бути перелічені обов'язки, і такий договір може бути укладено саме з працівником.

Відповідно до підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПКУ працівник -
фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

З огляду на зазначене,фізична особа - підприємець, яка надає послуги у сфері бухгалтерського обліку суб'єкту господарювання, не морже виконувати обов'язки касира у такого суб'єкта. оскільки не є найманим працівником такого суб'єкта.

Також повідомляємо, статтею 46 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використаня їх праці.

Договори з громадянами на використання їх праці укладаються за трудовими або цивільно-правовими договорами.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування ресстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), дія того поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПКУ, не допускається.

Статтею 3 Закону № 265 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що піддягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями,
які відносяться відповідно до ПКУ до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Пунктом 296.10 статті 296 ПКУ передбачено, що РРО не застосовуються платниками єдиного податку:

першої групи;

другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.

У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим.

Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у
всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.

У такому випадку застосування РРО є обов'язковим незалежно від обсягу доходів.

Водночас, у разі здійснення розрахунків за реалізовані товари (надані послуги) в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки (без використання банківських платіжних карток), РРО не застосовується.

Також, застосування РРо не є обов'язковим, якщо оплата за товар здійснюється покупцем через програмно-технічний комплекс самообслуговування (ПТКС), який належить банку.

З огляду на викладене, фізичні особи - підприємці (платники єдиного податку другої - четвертої груп), обсяг доходу яких в календарному році перевищив 10000000 гривень та/або здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення - зоборв'язані застосовувати РРО.

Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання, як платника єдиного податку.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в  Україні затверджено Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення).

Згідно з Положенням:

касові операції - операції суб'єктів госоподарювання між собою та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображення цих операцій у відповідних книгах обліку;

касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповвідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Зважаючи на те, що фізична особа - підприємець зобов'язана проводити розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій та видавати розрахунковий документ, то особа, яка у такого суб'єкта госопдарювання працює на посаді продавця (касира), має відповідно виконувати вказані вимоги законодавства, зокрема щодо порядку проведення розрахункових операцій.

Оскільки чинним законодавством обов'язок застосувати реєстратор розрахункових операцій покладається на суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність, і готівкові кошти за продані товари отримуються вказаним суб'єктом господарювання, то відповідно він має здійснювати облік отриманих готівкових коштів.

Питаная щодо надання фізичною особою - підприємцем послуг з виконання функцій касира, оформлення та підписання касових документів знаходиться у правовому полі Національного банку України, Міністерства соціальної політики.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.