Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.09.2020 р. № 3709/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо плати за землю, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство, яке обрало спрощену систему оподаткування, поінформувало,
що є власником нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку та в окремих нежитлових будівлях, розташованих на земельних ділянках, речові права на які у Товариства відсутні. Основний вид діяльності КВЕД 68.20 – здавання в оренду й суборенду власного чи орендованого нерухомого майна

Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства запитує щодо виникнення у нього з 01.07.2020 згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Кодексу обов’язку з нарахування та сплати земельного податку у разі відсутності правовстановлюючих документів на землю та обчислення частини земельної ділянки, що припадає на площу власних нежитлових приміщень Товариства.

Кодексом визначено, що плата за землю справляється у двох формах – земельного податку з власників та постійних користувачів земельних ділянок (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, пункт 269.1 статті 269 Кодексу), а також орендної плати на підставі договорів оренди (підпункт 14.1.147 пункт 14.1 статті 14, пункт 288.1 статті 288 Кодексу).

Питання щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, визначено в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерстві фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом.

Що стосується особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, то права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Враховуючи викладене, у Товариства з 01.07.2020 не виникають податкові зобов’язання зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані власні нежитлові приміщення.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, керуючись нормами статті 377 Цивільного кодексу, статей 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті 1166, 1167 Цивільного кодексу) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Враховуючи зазначене, Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок, на яких розташовані окремі будівлі, щодо оформлення речових прав на такі земельні ділянки.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).