Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.09.2020 р. № 3695/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення місця постачання телекомунікаційних послуг нерезиденту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненнях, платник податку власними силами та засобами з використанням телекомунікаційних мереж, розташованих як на території України так і за її межами, надає нерезидентам (США, Швейцарія, Ізраїль) наступні послуги:

телекомунікаційні послуги з передачі (доставки) та технічного забезпечення ретрансляції телевізійних сигналів у форматі IPTV, призначених для надання послуг цифрового телебачення кінцевим споживачам– послуга надається з використанням телекомунікаційних мереж, розташованих в Україні, замовником послуги є;

телекомунікаційні послуги доступу до мережі Інтернет з точкою підключення кінцевого обладнання замовника в Україні– послуга надається з використанням телекомунікаційних мереж, розташованих в Україні, замовником послуги є нерезидент;

телекомунікаційні послуги апаратного хостингу– послуга надається з використанням телекомунікаційних мереж, розташованих в Україні, замовником послуги є нерезидент;

телекомунікаційні послуги віртуального виділеного серверу на обладнанні, розташованому як в Україні такі за межами України.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та
підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Кодексу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно із пунктом 186.3 статті 186 Кодексу місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема:

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення.

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від того, до якої категорії послуг, визначеної статтею 186 Кодексу, відноситься та чи інша послуга, що постачається платником, та від місця постачання таких послуг.

Враховуючи викладене, у разі якщо перелічені у зверненні послуги відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання зазначених у зверненні послуг вважається місце, в якому безпосередньо отримувач таких послуг зареєстрований як суб'єкт господарюванняабо - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

У разі якщо перелічені у зверненні послуги не відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, то відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу для цілей оподаткування ПДВ місце постачання зазначених у зверненні послуг є місце реєстрації їх постачальника.

В той же час платником у запитах чітко не зазначено, хто є безпосереднім отримувачем зазначених у запитах послуг, та не надано копій договорів, на підставі яких надаються вказані послуги, для більш чіткої ідентифікації характеру здійснюваних операцій.

Також інформуємо, що класифікація видів господарської діяльності платника податку не відноситься до компетенції ДПС, а тому з питання віднесення послуг, які здійснюються платником, до тієї чи іншої категорії, що визначені пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 Кодексу, рекомендуємо звернутись до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке є центральним органом виконавчої влади у сфері формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю.

Слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.