Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.09.2020 р. № 3819/ІПК/04-36-04-05-11

Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області розглянуло запит щодо оподаткування доходів нерезидента-бенефіціара у вигляді роялті за ліцензійним договором з урахуванням відповідних положень Угоди між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, керуючись статтею 52 розділу І Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі — Кодекс),  повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платником податку укладено ліцензійний догові р на використання програмного забезпечення з резидентом Турецької Республіки, який підтвердив статус податкового резидента Туреччини. Умовами ліцензійної угоди передбачено, що платник податку - Ліцензіат за використання програмного забезпечення, здійснює виплати на користь нерезидента –Ліцензіара, який є фактичним власником (бенефіціаром) цих доходів (роялті).

Платник запитує, чи можуть роялті, які виплачуються на користь нерезидента-Ліцензіара за ліцензійним договором оподатковуватись тільки в Турецькій Республіці на підставі п. 1 ст.12 «Роялті» двосторонньої Угоди, з огляду  на те, що Ліцензіар є фактичним бенефіціаром цих роялті і підтвердив статус податкового резидента Турецької Республіки.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, роялті (пп. «в» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з абз. 1 пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, якщо платіж, що здійснюється платником податку на прибуток - резидентом на користь нерезидента, підпадає під визначення роялті, то такий платник має утримати податок з таких доходів за ставкою, що діє на момент виплати такого платежу відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями чинних міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Відповідно до ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Угода між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (далі -Угода), ратифікована Україною 16.01.98 і є чинною в податкових відносинах між Україною та Турецькою Республікою з 29.04.98, застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст.1 Угоди).

Одним з податків, на які поширюється Угода, зокрема в Україні є «податок на доходи підприємств» (абз. (i) пп. в)     п. 3 ст. 2 Угоди).

Положеннями п. 1 та 2 ст. 12 (Роялті) Угоди визначено:

«1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки в цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним бенефіціаром цих роялті.

2. Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів валової суми всіх платежів».

Згідно з п. 3 ст. 12 Угоди термін «роялті» при використанні в цій Конвенції означає при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування авторським правом на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи кінематографічні фільми та записи для радіомовлення чи телебачення, будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду, або за користування або надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням.

При застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений у ній, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Угода, якщо з контексту не випливає інше (п. 2 ст. 3 Угоди).

Слід зауважити, що положення пп. 1 та 2 ст. 12 Конвенції не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав (Україні / Республіці Туреччина) буде здійснюватись оподаткування одержаного доходу у вигляді роялті.

Згідно із зазначеними положеннями обидві договірні держави - і країна, що є джерелом виплати доходу (Україна), і країна, резидентом якої є особа, що одержує такий дохід (Республіка Туреччина), мають право на його оподаткування.

При цьому, Україна (як країна, в якій виникає дохід у вигляді роялті) має право на оподаткування цього доходу (відповідно до правил, встановлених українським податковим законодавством, тобто Кодексом), але це право обмежується ставкою оподаткування, зазначеною у п. 2 ст. 12 Угоди.

Враховуючи зазначене вище, роялті, що сплачуються резидентом України на користь резидента Туреччини за ліцензійною угодою, підлягають оподаткуванню в Україні у розмірі 10 відсотків від загальної суми всіх платежів за умови, що фактичний власник роялті є резидентом Туреччини, не проводить підприємницьку діяльність в Україні через розташоване в ній постійне представництво.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.