Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.08.2020 р. № 3616/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України, керуючись сг. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо сплати земельного податку у випадку, якщо платник податку є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені і в межах компетенції повідомляє.

Платник податку у своєму зверненні повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування на третій групі, є власником 1А частини нежитлових приміщень по вул......у м......, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

При цьому право власності на земельну ділянку під нежитловими приміщеннями не зареєстровано.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Кодексу землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 Кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями ст. 270 Кодексу є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України (далі - ЗКУ).

Відповідно до статті 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗКУ).

Дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (п.п. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Крім того, п.п. 269.2 п. 269 ст. 269 Кодексу передбачено, що особливості справляння земельного податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Кодексу.

Пунктом 291.2 ст. 291 Кодексу визначено, що спрощена система оподаткування є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, встановлених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

При цьому, п. 298.3 ст. 298 Кодексу встановлено, що у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обов’язкові відомості, зокрема, обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності з 01 липня 2020 року, до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу внесено зміни щодо сплати земельного податку платниками єдиного податку.

З урахуванням внесених змін, платники єдиного податку відповідно до п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Враховуючи вищезазначені законодавчі норми, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.