Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.09.2020 р. № 3834/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс) розглянула  звернення щодо визначення резидентського статусу фізичної особи та оподаткування доходу зазначеної особи і в межах компетенції повідомляє.

Платник податку проживає на території Словацької республіки, перебуває на тимчасовому консульському обліку Посольства України у Словацькій республіці та має дозвіл на роботу.

При цьому платника цікавить визначення резидентського статусу та підтверджуючі документи.

Крім того, платник питає про необхідність подання до контролюючих органів податкової декларації про майновий стан і доходи фізичною особою та необхідність сплачувати  податки такою особою.

Щодо визначення резидентського статусу та підтверджуючих документів

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку – фізичною особою статусу резидента України встановлено п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому, фізична особа може мати кілька місць проживання.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Слід зазначити, що відповідно до інформації, наданої «…»

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2020 року № 85 «Деякі питання обліку громадян України, які проживають за межами України» затверджено Порядок ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, п.п. 5 п. 2 якого визначено, що тимчасовий консульський облік – це реєстрація інформації про місце перебування за межами України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном.

Враховуючи зазначене, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Зауважуємо, якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України», зокрема, центральні органи виконавчої влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.

З метою застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування юридичних та фізичних осіб України, які отримують доходи за межами України, наказом ДПА України від 12.04.2002 № 173 «Про підтвердження статусу податкового резидента України» затверджена довідка-підтвердження статусу податкового резидента України, яка видається державною податковою інспекцією за письмовим зверненням такої фізичної особи за місцем її проживання.

Тобто, контролюючі органи відповідно до своїх повноважень надають, зокрема, фізичній особі довідку-підтвердження статусу податкового резидента України.

Разом з тим, нормативно – правовими актами не передбачено надання довідок, які б підтверджували статус фізичної особи, яка не є резидентом України.

Щодо необхідності подання до контролюючих органів податкової декларації про майновий стан і доходи фізичною особою та необхідність сплачувати  податки такою особою

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є, іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п.163.1.3 п.163.1 ст. 163 Кодексу). 

Дохід, отриманий з джерел за межами України – це, зокрема, будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами (п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167  Кодексу, крім доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, крім прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу, та крім прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст.170 Кодексу (п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Під час отримання доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Також зазначені доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п.16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 якої платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу.

Враховуючи викладене, дохід, у тому числі у вигляді заробітної плати,  отриманий фізичною особою - резидентом з джерел за межами України,  включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

При цьому фізична особа зобов'язана подати річну податкову декларацію та сплатити податок (військовий збір) з такого доходу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.