Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.09.2020 р. № 3880/ІПК/28-10-30-02-11

Офіс великих платників податків ДПС розглянув лист з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства щодо сплати дивідендів на державну частку, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) повідомляє.

У зверненні Товариство повідомило, що створене АТ _____ у листопаді 2018 року на виконання п.13 розділу VІІ Закону України «Про ринок електричної енергії». АТ _____ володіє часткою в статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 1 млн.грн., що становить 100% статутного капіталу Товариства. При цьому Товариство зазначає, що вказана частка статутного капіталу Товариства не знаходиться у статутному капіталі АТ ____, оскільки акції статутного капіталу АТ _____ визначені постановою Кабінету Міністрів України від ______ №_____ «Про утворення ПАТ _____», а є майном, набутим АТ ______ у процесі здійснення господарської діяльності, тому не є об’єктом управління державної власності. Товариство, посилаючись на «Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №702 (далі – Порядок №702), та Закон України від 21 вересня 2006 №185 «Про управління об’єктами державної власності” (далі – Закон №185), вказує на відмінності у термінологіях та суперечливості норм підзаконного акту та Закону №185.

З огляду на зазначене Товариство цікавить:

1. Чи поширюються вимоги абзацу 6 частини 5 статті 11 Закону №185 на Товариство щодо сплати дивідендів безпосередньо до Державного бюджету ?
2. Чи зобов’язане Товариство сплачувати дивіденди на користь АТ _____ ?

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом №185. При цьому законодавство про управління об'єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності (ст. 2 Закону №185).

Відповідно до частини першої ст.3 Закону №185 об'єктами управління державної власності, зокрема є: майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, надане суб'єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону №185 до кола суб'єктів управління об'єктами державної власності входять, зокрема: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.

Згідно із частини першої ст. 6 Закону №185 уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань вправі, зокрема, передають функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам та здійснюють контроль за діяльністю господарських структур (п. 10), здійснюють управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, приймають рішення про подальше використання цього майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), у тому числі об'єктів, що не підлягають приватизації (п.16), приймають рішення про утворення суб'єктів господарювання державної форми власності, на баланс яких передається державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, що ліквідовані, і яке залишилося без балансоутримувача (п. 16²).

Згідно із частини першої ст. 5' Закону №185 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління об'єктами державної власності, зокрема здійснює методологічне та, у межах власних повноважень, нормативно-правове забезпечення питань управління об'єктами державної власності.

Відповідно до підпункту "в" пункту 18 частини другої статті 5 Закону №185 здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема визначає порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним.

Так, Порядок №702 визначає механізм формування Мінекономіки разом з Мінфіном дивідендної політики держави, її реалізації суб'єктами управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських організацій. Крім того, дія Порядку №702 поширюється на всі господарські організації з державною часткою у статутному капіталі, а також на господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належить господарським товариствам, державна частка у статутному капіталі яких становить 100 відсотків, у тому числі на дочірні підприємства.

Корпоративні права держави не можуть передаватися господарським товариствам для формування їх статутних капіталів, крім передачі до статутних капіталів державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній (частина перша статті 11 Закону №185). 

Господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (абзац перший частини п'ятої статті 11 Закону №185). 

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій (абзац шостий частини п'ятої статті 11 Закону №185). 

Господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Кодексом (абзац дев'ятий частини п'ятої статті 11 Закону №185).

Так, згідно з абзацем другим п.46.1 ст.46 Кодексу розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Згідно із п.п.49.18.7 п.49.18 ст.49 Кодексу для платників дивідендів на державну частку (у тому числі господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним) для розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку встановлено базовий звітний (податковий) період - календарний рік, з поданням такого розрахунку до 1 липня року, що настає за звітним.

При цьому для таких господарських товариств встановлено єдиний строк для сплати до бюджету дивідендів на державну частку та для сплати частини чистого прибутку (доходу) - до 01 липня року, що настає за звітним (абзац шостий частини п'ятої статті 11 Закону №185).

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності визначення частки держави у власному статутному фонді та суперечливості законодавчих актів, які регулюють управління об'єктами державної власності, Товариству за фаховим роз’ясненням доцільно звернутися до суб'єктів управління об'єктами державної власності, перелік яких визначено частиною першою ст. 4 Закону №185.

Господарське товариство, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого належать господарському товариству, частка держави в якому становить 100 відсотків, є платником частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку.

Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Кодексом (абзац десятий частини п'ятої статті 11 Закону №185).

Розгляд питання проведення розрахунків Товариства з засновником по сплаті дивідендів на його користь лежить у площині господарської діяльності таких суб’єктів та не належить до повноважень органів ДПС.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 розділу ІІ Кодексу).