Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.09.2020 р. № 3837/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс) розглянула  звернення щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків, який має у власності об’єкти нерухомого майна – ½ частини майнового комплексу, запитує:

- чи вважається замощення під дорожнім (твердим) покриттям на автостоянці нерухомим майном,

- нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на замощення під дорожнім (твердим) покриттям на автостоянці.

Щодо визначення нерухомим майном, відмінним від земельної ділянки, замощення під дорожнім (твердим) покриттям на автостоянці

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Об’єкти нежитлової нерухомості – це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Типи об’єктів нежитлової нерухомості визначені підпунктом 14.1.129¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Разом з тим повідомляємо, що визначення належності будівлі до того чи іншого підрозділу, групи, класу або підкласу проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об’єкта нерухомості, згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – ДК БС), затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.

Об’єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Одиницею класифікації в класифікаторі в основному є окрема будівля чи інженерна споруда. Для комплексних будівель, що складаються з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо.

Як констатовано вище, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Отже, з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, типи об'єктів нерухомості визначаються відповідно до статті 14 Кодексу на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти.

Щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на замощення під дорожнім (твердим) покриттям на автостоянці

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Відповідно до підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема, щодо об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, нарахованої суми податку (підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Кодексу).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.