Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.09.2020 р. № 3731/ІПК/20-40-04-03-20

Головне управління ДПС у Харківській області на звернення Управління щодо сплати земельного податку, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Управлінням укладено договори позички щодо безоплатного користування нежитловими приміщеннями комунальної форми власності, якими не передбачено право користування земельними ділянками під цими приміщеннями та нарахування податкових зобов’язань з плати за землю.

Також інформація про реєстрацію прав власності, площу та кадастрові номери цих земельних ділянок у Управління відсутня.

Управління просить надати роз’яснення хто є платником Податку за такі земельні ділянки та що є підставою для нарахування Податку в таких випадках.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі Податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками Податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (ст. 269 Кодексу).

Об’єктом оподаткування Податком згідно з положеннями ст. 270 Кодексу є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування Податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Щодо орендної плати за землі державної та комунальної власності, то підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Таким чином, платниками Податку є юридичні особи – власники земельних ділянок та постійні землекористувачі, які відповідно до чинного законодавства набули права власності та/або постійного користування земельною ділянкою.

Платниками орендної плати за земельні ділянки є орендарі, які належним чином уклали відповідні договори.

Враховуючи викладене, в Управління не виникає обов’язок із декларування Податку за земельні ділянки, правовстановлюючі документи на які в Управління відсутні.

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.