Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.09.2020 р. № 3931/ІПК/28-10-30-02-11

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з надання медичної страховки працівникам підприємства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що здійснює господарську діяльність у сфері комп’ютерного програмування. Зазначені види економічної діяльності потребують залучення з боку Товариства значної кількості найманих працівників з достатнім рівнем кваліфікації та досвідом роботи для забезпечення належного функціонування та виконання функцій із створення об’єктів інтелектуальної власності за замовленням контрагентів.

З метою сприяння регулюванню трудових відносин, забезпеченню соціально-економічних інтересів та соціальної захищеності працівників було укладено колективний договір між адміністрацією Товариства та трудовим колективом та на підставі отриманих заяв Товариство планує видати наказ про добровільне медичне страхування працівників та укласти договір добровільного медичного страхування зі страховою компанією, яка має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності.

У зверненні заявника поставлено питання щодо необхідності практичного застосування положень статті 123 ¹ Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 кодексу суб’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерела лом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.52 ¹  пункту 14.1 статті 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Статтею 123 ¹ Кодексу встановлено якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Відповідно до абзацу четвертого статті 123 ¹ Кодексу, договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою.

Таким чином, якщо платник податку на прибуток – страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати за договором добровільного медичного страхування, який не відповідає вимогам підпункту 14.1.52 ¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу, або в подальшому буде порушено такі вимоги, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим статті 123 ¹ Кодексу, то такий платник податку зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.