Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.09.2020 р. № 3926/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ….. щодо документів, які підтверджують витрати фізичної особи на придбання цінних паперів у готівковій формі і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що має ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Під час здійснення господарської діяльності у товариства виникли практичні питання щодо документально підтверджених витрат на придбання інвестиційного активу фізичною особою, коли одна фізична особа придбає цінні папери у іншої фізичної особи за участю торгівця цінними паперами, при цьому розрахунок за цінні папери між покупцем та продавцем здійснюються в готівковій формі.

Таким чином платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію які саме документи підтверджують факт сплати та суми витрат покупця – фізичної особи на придбання цінних паперів у продавця – фізичної особи при здійсненні розрахунків між вказаними особами в готівковій формі.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу,згіднозп.п.162.1.1п.162.1ст. 162 якого платником податків є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Згідно з п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При застосуванні платником податку норм п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

Податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець. Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті  (п.п.170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

Відповідно доп. 176.1 ст. 176 Кодексу платникиподаткузобов’язаніотримувати та зберігатипротягом строку давності, встановленого Кодексом, документипервинногообліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку.

Згідно зі ст. 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону № 996 визначенообов'язковіреквізити, якіповинніматипервиннідокументи.

Крім того, відповідно до п.п. 5п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі – Положення), готівкові розрахунки –це платежі готівкою суб'єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

При цьому згідно з п. 7 Положенняфізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою, зокрема між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягаютьнотаріальномупосвідченню,урозмірідо50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень включно.

Платежі на суму, яка перевищує 50000 грн., здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Враховуючи викладене, документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу, мають бути документи, що засвідчують факт здійснення розрахункових операцій.    

Одночасно зауважуємо, що відповідно до ст. 40 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

Отже, з питання оформлення документів щодо здійснення готівкових розрахунків між фізичними особами, Ви можете звернутися до Національного банку України.

Звертаємо увагу, що п. 19¹.1 ст. 19¹Кодексувизначено функції контролюючих органів, зокрема контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.