Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.09.2020 р. № 4005/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула запитТовариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

У запитіТовариство зазначає, що здійснює господарську діяльність у сфері надання послуг з організації перевезення вантажів.

Для здійснення господарської діяльності, підприємство на праві оренди використовує понад 70 транспортних засобів, які орендуються у фізичних осіб на підставі нотаріально посвідчених договорів найму транспортних засобів.

Товариство перевозить цукрову сировину до цукрового заводу, який має ліцензію на здійснення оптової торгівлі пальним, в межах території якого, зокрема, розташована автозаправна станція.

Товариством укладено з цукровим заводом договір суборенди земельної ділянки, з метою встановлення поряд із автозаправною станцією цукрового заводу двох ємностей 25м³ і 50м³ тарозподільної колонки для зберігання та використання дизельного пального для власних потреб в тому числі для заправки орендованих транспортних засобів, якими здійснюється перевезення вантажу клієнтам. Товариство не здійснює реалізацію пального іншим особам господарської діяльності.

Водночас, Товариство вживає заходи щодо отримання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Територія цукрового заводу на якій розташована автозаправна станція є акцизним складом.

З врахуванням викладеного, Товариство запитує чи може цукровий завод  передати в суборенду Товариству частину відокремленоїтериторії від земельної ділянки, на якій знаходиться його акцизний склад, з метою встановлення Товариством  ємностей та розподільної колонки для зберігання та використання дизельного пального для власних потреб.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберіганняпальногобезпосередньо в транспортномузасобіабообладнаннічипристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно з п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Оскільки приміщення або територія мають бути об’єктами права власності або користування з належним документальним підтвердженням, то їх слід розглядати як об’єкти нерухомості: приміщення - будівля або частина внутрішнього об’єму будівлі, обмежена будівельними конструкціями (елементами), а територія - одна (частина) або кілька земельних ділянок з розташованими на них об’єктами.

Відповідно до п.п. 230.1.1 п. 230.1 ст. 230 Кодексу один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу можезареєструвати один і більше акцизних складів.

У вищезгаданому випадкуцукровий завод може передати в суборенду Товариству для зберігання дизельного пальноголише частину території, яка  відокремлена від його акцизного складу.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, відповідно надати ґрунтовну відповідь на порушені питання не видається можливим.

Поряд з цим інформуємо, що відповідно до пункту 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.