Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.09.2020 р. № 4027/ІПК/99-00-05-01-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства при укладанні електронних договорів перестрахування з перестраховиками нерезидентами та договорів страхування з страхувальниками нерезидентами, шляхом їх підписання уповноваженими представниками безпосередньо кваліфікованим електронним підписом та накладення кваліфікованої електронної печатки та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПК України) повідомляє таке.

Відповідно до інформації наведеної у зверненні, заявник та партнери нерезиденти (страхувальники та перестраховики) передбачають умовами договорів страхування та перестрахування можливість укладення договорів в електронній формі, шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом, а також обов’язкові критерії підпису.

Внаслідок чого у заявника виникли питання, щодо правомірності підписання зовнішньоекономічних договорів страхування та перестрахування кваліфікованими електронними підписами уповноважених працівників сторін правовідносин та чи буде електронний зовнішньоекономічний договір, належним оригінальним примірником первинних документів.

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України встановлено, що Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 19¹.1.28 пункту 19¹.1 статті 19¹ ПК України до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми); дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначений пунктом 141.4 статті 141 ПК України.

Регулятором з питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності виступає Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону № 996).

Враховуючи вищевикладене, питання оформлення електронного зовнішньоекономічного договору, як первинного документа, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПК України  індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.