Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.09.2020 р. № 4019/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації зі справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство, яке обрало спрощену систему оподаткування, поінформувало, що здає в оренду частину нерухомості, розташованій на земельній ділянці, якою Товариство користується на праві постійного користування. Товариство у зверненні не повідомило про свій основний вид діяльності.

Товариство запитує щодо виникнення у нього обов’язку зі сплати Податку за земельну ділянку за умови, що в оренду здається лише частина нерухомості.

Відповідно до підпункту 4 пункту  297.1 статті 297 Кодексу платники єдиного податку першої-третьої груп звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із Податку за земельні ділянки, що використовуються для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Отже, починаючи з 01 липня 2020 року у платників єдиного податку другої – третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку та надають її та/або нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці, в оренду, з 01.07.2020 виникає обов’язок сплачувати земельний податок та надавати податкову декларацію з плати за землю на загальних підставах.

Що стосується порядку обчислення розміру та сплати земельного податку платниками єдиного податку, які одночасно провадять діяльність з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позику), та використовують такі земельні ділянки та/або нерухоме майно, що знаходиться на таких земельних ділянках, для провадження господарської діяльності, відмінної від діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позику), то позиція ДПС з порушеного питання наступна.

Договори оренди (найму, позики) земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, є цивільно-правовими відносинами між суб’єктами господарювання, що регулюються в першу чергу Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ), статтею 796 якого визначеного, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, а також, що у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві, і якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Таким чином, якщо у договорі оренди (найму, позики) нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, розмір земельної ділянки, право користування якою передається по договору оренди (найму, позики) не визначений, податок за земельну ділянку під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах за всю площу земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території (пункт 284.3 стаття 284 Кодексу).

Для можливості застосування преференції, визначеної підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Кодексу у договорі оренди (найму, позики) нерухомого майна площа або частка земельної ділянки, яка разом з нерухомим майном передається в користування, має бути визначена з дотриманням вимог пункту 286.6 статті 286 Кодексу – пропорційно тій частині площі будівлі (нерухомого майна), що передана в оренду (найм, позику).

В такому випадку земельний податок нараховується пропорційно тій частині площі будівлі, що передана в оренду (найм, позику), з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.