Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.09.2020 р. № 4072/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення,щодо повернення суми бюджетного відшкодування та помилково або надміру сплачених сум грошового зобов’язання і, керуючись статтею 52 розділу IІПодаткового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, на додатковий рахунок  в системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 ПКУ, платником податку у 2016 році було перераховано кошти. Надалі такий рахунок був закритий у зв’язку з втратою чинності статтею 209 ПКУ, а кошти, які обліковувалися на ньому, як зазначено у листі Держаної казначейської служби України, доданому до звернення, було перераховано до бюджету.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПКУ бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника;

Порядок  визначення  суми податку  що підлягає  сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або  відшкодуванню  з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків  визначено статтею 200 ПКУ.

Згідно з пункту 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно  пункту 200.7 статті 200 ПКУ платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає виключно сума, задекларована як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Отже, сума коштів, про які йдеться у зверненні, не може розглядатися як сума бюджетного відшкодування.

Пунктом 43.1 статті 43 ПКУ визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до статті 43 ПКУ та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 ПКУ).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 статті 43 ПКУ).

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в СЕА ПДВ у порядку, визначеному пунктом 200¹.5 статті 200¹ПКУ, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в СЕА ПДВ, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку (пункт 43.4¹ статті 43 ПКУ).

Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 ПКУ).

Таким чином, якщо у платника податку обліковуються надміру чи помилково сплачені до бюджету кошти, то повернення таких коштів може здійснюватися у порядку, визначеному статтею 43 ПКУ, з урахуванням термінів, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУіндивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.