Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.09.2020 р. № 3808/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахування норм Кодексу, які діяли у 2019 році.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що є громадянином іноземної держави та постійно проживає на території України.

Крім того, заявник також зазначив, що мав на території України фінансові інвестиції у вигляді корпоративних прав як внесок до статутного капіталу товариства.

29.08.2019 між заявником та юридичною особою – нерезидентом був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства. При цьому відповідно до умов зазначеного договору розрахунки між сторонами повинні бути проведені протягом 180 днів, тобто у 2020 році.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо подання фізичною особою податкової декларації.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа –резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Відповідно до міжнародних норм при визначенні центру життєвих інтересів доцільно враховувати в сукупності сімейні, соціальні зв’язки, політичну, культурну чи іншу діяльність, місцезнаходження роботи та/або бізнесу.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Що стосується підтвердження факту перебування на митній території України не менше 183 днів, то слід зазначити, що законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є підстави, встановлені Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-IV «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Отже, у разі якщо фізичною особою – громадянином іноземної держави дотримані перелічені положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то з метою оподаткування фізична особа може вважатися резидентом України.

Водночас, Кодекс не містить норм щодо необхідності одержання будь-яких документів від контролюючих органів, що підтверджують статус резидента України.

Відповідно до п.п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

Оподаткування іноземних доходів визначено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, а також крім доходів, визначених п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 Кодексу.

Форму податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) та інструкцію щодо її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 № 177), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1298/27743 (далі – Інструкція).

Сума іноземних доходів, згідно з п. 9 розділу ІІІ Інструкції, зазначається у рядку 10.7 податкової декларації, а саме:

у графі 3 рядка 10.7 декларації вказується сума іноземних доходів, перерахована у гривнях, з урахуванням норм п.п. 164.4 ст. 164 розділу IV Кодексу;

у графі 6 рядка 10.7 декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, розрахована за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 розділу IV Кодексу;

у графі 7 рядка 10.7 вказується сума військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, розрахована за ставкою 1,5 відс., визначеною п.п. 1.3 п. 16¹
підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Враховуючи викладене, оскільки фізичною особою – учасником товариства фактично здійснювався продаж корпоративних прав юридичній особі – нерезиденту, тобто джерело виплати доходу є іноземним, то на таку операцію поширювалися норми п. 170.11 ст. 170 Кодексу та п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу, а отже така фізична особа зобов’язана була зазначити іноземний дохід у рядку 10.7 податкової декларації та сплатити податок (військовий збір) з такого доходу.

Разом з тим, у разі якщо фізичною особою – громадянином іноземної держави не дотримані перелічені положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то з метою оподаткування така фізична особа не може вважатися резидентом України.

Відповідно до п.п. 170.10.2 п. 170.10 ст. 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту іншим нерезидентом, то вони мають зараховуватися на рахунок, відкритий таким нерезидентом у банку-резиденті, режим якого встановлюється Національним банком України. При цьому такий банк-резидент вважається податковим агентом під час проведення будь-яких видаткових операцій з такого рахунка.

У разі виплати нерезидентом таких доходів іншому нерезиденту готівкою або в негрошовій формі нерезидент - отримувач такого доходу зобов'язаний самостійно нарахувати та сплатити (перерахувати) податок до бюджету протягом 20 календарних днів після отримання таких доходів, але не пізніше закінчення строку його перебування в Україні.

Порядок виконання норм цього підпункту визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Таким чином, якщо фізичною особою – нерезидентом у 2019 році відбувся продаж корпоративних прав на користь юридичної особи – нерезидента, то на таку операцію поширювалися норми п.п. 170.10.2 п. 170.10 ст. 170 Кодексу. При цьому обов’язку щодо подання податкової декларації у фізичної особи – нерезидента не виникав.

 Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.