Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ у разі визнання за рішенням суду договору про відступлення права вимоги недійсним та повернення коштів, перерахованих у рамках такого виконання зобов’язань за таким договором, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, у 2011 році між Товариством та іншому суб’єкту господарювання було укладено договір про відступлення права вимоги.
При цьому згідно з умовами договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги, яке належало йому за договором про будівництво об’єкта на засадах пайової участі.
У 2020 році Господарський суд Хмельницької області зазначений договір про відступлення права вимоги визнав недійсним.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Загальний термін позовної давності встановлено статтями 257 ЦКУ та 102 розділу ІІ ПКУ тривалістю у три роки (1095 календарних днів).
Правила заміни кредитора (відступлення права вимоги) визначено статтями 512-519 ЦКУ.
Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Під відступленням права вимоги розуміється операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації (підпункт 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).
При цьому нормами ПКУ не передбачено виключень щодо визначення терміну позовної давності при реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних.
Отже, розрахунок коригування до податкової накладної може бути зареєстрований в ЄРПН не пізніше 1095 календарного дня з дати складання такої податкової накладної.
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо:
Щодо питання 1
Якщо після сплину 1095 днів відбувається повернення покупцю коштів з одночасним отриманням товару, платник – постачальник такого товару не має права відкоригувати попередньо нараховані податкові зобов’язання з ПДВ.
Щодо питання 2
Питання взаємовідносин між суб’єктами господарювання не належить до компетенції ДПС.
Разом з цим повідомляємо, що інформації, викладеної у зверненні, недостатньо для надання відповіді на питання № 2 у частині оподаткування ПДВ (у тому числі інформації, за якою саме операцією суб’єкта господарювання необхідно скласти податкову накладну на Товариство), а тому, у разі необхідності, пропонуємо повторно звернутися до контролюючого органу із наданням детального опису здійснюваних операцій та документів (у тому числі відповідних договорів).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |