Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.09.2020 р. № 4003/ІПК/99-00-04-05-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення, щодо оподаткування доходу, отриманого від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в емфітевзис і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що у серпні 2020 року уклав договір емфітевзису з громадянкою України …., яка має статус фізичної особи – підприємця, при цьому договір укладений як з фізичною особою.

Таким чином платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи буде ….. особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету?

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) визначено главою 16¹ Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) та главою 33 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). 

Відповідно до ст. 102¹ ЗКУ право користування  чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.

Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб.

Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею.

Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім доходів, визначених ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Водночас, якщо орендар є фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку – орендодавець (п.п.170.1.5 п. 170.1 ст. 170 ПКУ).

Враховуючи зазначене, оскільки договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладено саме з фізичною особою, а не з фізичною особою – підприємцем,  то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету є …..

 Щодо питання,  якій сумі дорівнює мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі для цілей оподаткування

Безпосередньо в нормами ПКУ не встановлена мінімальна сума орендного платежу.

Натомість, у пункті 1 указу Президента України від 02.02.2002 № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», зазначено: «… запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря».

Отже, норми ПКУ не встановлюють мінімального розміру об'єкта оподаткування податку на доходи фізичних осіб та військового збору для платежів на підставі договору емфітевзису.

Так само, відсутні будь-які мінімальні розміри плати по договору емфітевзису в цивільному та земельному законодавстві.

 Згідно п. 2 копії договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) встановлено, що плата за весь строк користування земельною ділянкою становить 200000 гривень.

Землекористувач сплачує одноразово плату за користування земельною ділянкою за весь строк користування. При цьому податок на доходи фізичних осіб і військовий збір сплачується власником земельної ділянки самостійно.

 Отже, враховуючи зазначене, платник податку повинен сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір виходячи із суми, встановленої в договорі та зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за підсумками року, в якому отримано дохід.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.