Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2020 р. № 4174/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення від … щодо списання боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) і подання звітності та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомляє, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо неї та просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

щодо можливості списання боргу зі сплати єдиного внеску за вказаних умов та дій, які потрібно для цього здійснити; щодо термінів подання заяви на списання боргу з єдиного внеску;

щодо порядку списання такого боргу, щодо подання звітності до контролюючого органу та списання сум боргу, який оскаржується.

Щодо термінів подання заяви на списання боргу з єдиного внеску.

Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску регулюються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи  – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464  у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) не отримав дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 9¹⁵ розділу VIII Закону № 2464 підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня  2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року, зокрема фізичними особами – підприємцями, (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), – державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи – підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу – звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2464 за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року.

Таким чином, починаючи з 03.06.2020 за умови дотримання вимог, визначених п. 9¹⁵ розділу VIII Закону № 2464, Ви можете подати державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи – підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу – звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. 

 Щодо поширення положень п. 9¹⁵ розділу VIII Закону № 2464 на платників податків щодо яких відсутні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

 Положення п. 9¹⁵ розділу VIII Закону № 2464 поширюються на платників податків незалежно від наявності відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР).

Водночас слід зауважити, що податкові органи отримують інформацію з ЄДР, зокрема, про державну реєстрацію для обліку платників податків та не є розпорядниками зазначеної інформації.

При цьому повідомляємо, що постановою Кабінету Міністрів України від  02 липня 2015 року № 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі – Положення), відповідно до пункту 1 якого Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує державну реєстрацію, зокрема, фізичних осіб – підприємців.

Також Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу, зокрема, з державної реєстрації фізичних осіб – підприємців (підпунктом 83⁶ пункту 4 Положення).

Отже, питання щодо проведення державної реєстрації припинення лежить в правовому полі Міністерства юстиції України.

 Щодо порядку списання боргу зі сплати єдиного внеску.

 Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

  Щодо застосування положень п. 9¹⁵ розділу VIII Закону № 2464 у разі оскарження вимоги про сплату боргу.

 Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

 Одночасно зауважуємо, що у разі судового оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску, відповідно до ст. 129¹ Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.

  Щодо подання звітності.

Відповідно до п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905  (зі змінами та доповненнями, далі – Порядок № 435), який є обов’язковим для виконання платниками єдиного внеску, фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511 «Про внесення змін до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» було внесено зміни до Порядку № 435.

З 01.08.2018 всі категорії платників подають до органу доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 1 за формою, що діє з 01.08.2018.

До контролюючого органу необхідно подати Звіт (форма № Д 5) за 2017 рік  за формою, встановленою наказом Міністерства фінансів України  від 11.04.2016  № 441.

Також, до контролюючого органу необхідно подати Звіти (форма № Д 5) за 2018, 2019, 2020 роки за формою, встановленою наказом Міністерства фінансів України  від 15.05.2018 № 511.

Звіти (форма №Д 5) за 2017, 2018, 2019 роки подаються до контролюючого органу з позначкою «початковий», а Звіт (форма №Д 5) за 2020 рік подається до контролюючого органу з позначкою «ліквідаційний».

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.