Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.10.2020 р. № 4262/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення з питань, пов’язаних з обліком витратпаливно-мастильних матеріалів та їх документального підтвердження, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні облік фактично витраченого пального і мастильних матеріалів для транспортних засобів здійснюється на підставі подорожніх листів згідно з фактичною вартістю витраченого пального і мастильних матеріалів відповідно до норм витрат, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 (далі – наказ № 43).

У платника виникли наступні питання:

чи підлягають застосуванню суб’єктами господарювання положення наказу № 43 під час обліку використання паливно-мастильних матеріалів;

які первинні документи та якої законодавчо встановленої форми застосовуються суб’єктами господарювання для обліку використання паливно-мастильних матеріалів;

якими нормативно-правовими актами регулюється питання обліку та оподаткування понаднормових витрат паливно-мастильних матеріалів.

Слід зазначити, що з питань застосування положень наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» та застосування форми первинних документів для обліку використання паливно-мастильних матеріалів суб’єктами господарювання доцільно звернутись до Міністерства інфраструктури України.

Разом з тим, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою, встановленою наказом № 43.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV).

Отже, з питання порядку формуванняу бухгалтерському обліку витрат при списанні паливно-мастильних матеріалів та підтверджуючих документів для таких операцій доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.