Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2020 р. № 4164/ІПК/99-00-04-05-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо визнання фізичної особи нерезидентом України і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що є громадянином …, має посвідку на тимчасове проживання в Україні, є директором товариства та має частку в товаристві 10 відсотків.

Також сім’я проживає та працює в Україні.

На території України перебувають більше ніж 183 дні протягом року.

При цьому основне місце проживання визначає …. а центр життєвих інтересів також знаходиться на території …..

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання визначення ….. нерезидентом України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу визначено функції контролюючих органів, зокрема контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична  особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.     

В той же час, слід зазначити, що іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, згідно зі статтею 6 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1382) зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Відповідно до Закону № 1382 документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, – це паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

При цьому, наявність у відповідному документі відомостей про місце проживання іноземця в Україні не може свідчити про резидентський статус платника податку в Україні, оскільки такі відомості не підтверджують факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні.

Разом з тим, відповідно до п.п. 170.10.4 п. 170.4 ст. 170 Кодексу за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

Водночас,  у  разі  якщо фізична особа отримує дохід як на території України, так і за її межами, і у платника податків виникає обов’язок щодо подання податкової декларації, то така особа самостійно (або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення) вказує у цій декларації свій резидентський статус («резидент», «нерезидент»).

Тобто, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим п.п. «в»п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа є нерезидентом.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.