Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2020 р. № 4167/ІПК/99-00-04-05-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення  щодо оподаткування доходу, отриманого у спадщину від іноземного громадянина та повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

У зверненні платником податків зазначено, що отримання індивідуальної податкової консультації необхідно для визначення порядку сплати податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) та військового збору при оформленні  прав на спадщину від спадкодавця – чоловіка – громадянина …. з яким був оформлений шлюб …. та який мав у власності майно на території України.

У зверненні також зазначено, що довідка-підтвердження статусу резидента України відповідно до наказу ДПА України від 12.04.2002 № 173 «Про підтвердження статусу податкового резидента України» спадкодавцем при житті не отримувалась.

Щодо визначення статусу резидента України спадкодавця та документів, що підтверджують такий статус, у розумінні Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти – це, зокрема, фізичні особи, які не є резидентами України.

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України визначені п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, яким, зокрема,  встановлено, що фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Слід зазначити, що Кодексом не встановлено окремої норми для визначення контролюючим органом резидентського статусу для померлої фізичної особи – іноземця.

Крім того, слід зазначити, що наявність у відповідному документі відомостей про місце проживання іноземця в Україні не може свідчити про резидентський статус платника податку в Україні, оскільки такі відомості не підтверджують факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні.

Щодо порядку оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину майна, майнових чи немайнових прав.

Відповідно до п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступеня споріднення,  оподатковується за нульовою ставкою. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені  (абзац перший п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Разом з тим, незалежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем для оподаткування будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця – нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем – нерезидентом від спадкодавця-резидента, згідно з п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу застосовується ставка податку на доходи фізичних осіб, визначена п. 167.1  ст. 167 Кодексу  (18 відсотків).

Крім того, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з Кодексом включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить  1,5 відсотка.

Щодо особи, відповідальної за сплату податку та військового збору до бюджету.

Згідно з п. 174.3 ст. 174 Кодексу, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

При цьому дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (абзац другий п. 174.3 ст. 174 Кодексу).

Разом з тим, відповідно до абзацу першого ст. 1 Закону України  від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425) нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів (ст. 42 Закону № 3425).

Відповідно до ст. 46 Закону № 3425 нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, у тому числі документи   для встановлення резидентського статусу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.