Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2020 р. № 4294/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення платника щодо порядку формування податкових зобов’язань та податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, платник податку, який здійснює операції з постачання електроенергії та визначає дату виникнення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту за такими операціями за касовим методом, укладає договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) при здійсненні операцій з постачання та придбання товарів/послуг.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І Кодексу у разі якщо поняття, терміни,  правила  та   положення   інших  актів   суперечать  поняттям,  термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу, фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦК України).

Частиною третьою статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (з урахуванням змін та доповнень) (далі – Закон № 2664), фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2664).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 4 цього Закону № 2664 факторинг є фінансовою послугою.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Щодо особливостей формування податкових зобов’язань платником, що використовує касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту у випадку використання договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) (питання 1)

Відповідно до  пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу Компанія як виробник електричної та теплової енергії визначає дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V Кодексу, об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об’єктом оподаткування операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Правила формування та визначення податкових зобов’язань встановлені статтями 187 та 201 розділу V Кодексу.

Так, відповідно до пункту 181.7 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу визначено, що до 01.01.2022 платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (з урахуванням змін та доповнень), постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу  касовий метод – це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З метою застосування підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу іншими видами компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг) вважається компенсація вартості таких товарів (послуг) будь-яким способом, відмінним від оплати грошовими коштами.

Таким чином, фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) є одним з видів компенсації вартості поставленої електроенергії, оскільки укладання договору факторингу передбачає, що  у платника податку – постачальника припиняєься право вимоги у покупця електроенергії оплати її вартості та засвідчує отримання іншого, ніж грошові кошти безпосереднього покупця електроенергії, виду компенсації за таке постачання.

Укладання договору факторингу  має супроводжуватись складанням відповідних первинних бухгалтерських документів, які міститимуть відомості про господарські операції..

Отже, платник податку, який застосовує касовий метод податкового обліку, при погашенні заборгованості за поставлену електроенергію шляхом отримання  фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг), визначає дату виникнення податкових зобов’язань на дату оформлення належним чином  договору факторингу із відповідною фінансовою установою та первинних документів, які містять відомості про таку господарську операцію. На таку дату платник податку –  постачальник електроенергії визначає податкові зобов’язання з ПДВ та складає відповідну податкову накладну за правилами, встановленими для обліку ПДВ за касовим методом, яка підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Щодо особливостей формування податкового кредиту платником (покупцем), який використовує касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту, у випадку  укладання договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), продавцем товарів (послуг), який використовує касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту (питання 2, 3)

Відповідно до положень статті 1082 ЦК України боржник (покупець) зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта (постачальника) або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником (покупцем) грошової вимоги факторові відповідно до вказаної статті звільняє боржника (покупця) від його обов’язку перед клієнтом (продавцем).

Відповідно до укладеного договору факторингу у фактора виникає право вимоги у покупця електричної енергії відповідної грошової заборгованості, яка була передана такому факторові за договором. На дату перерахування покупцем грошових коштів фактору за поставлену продавцем електричну енергію на підставі вимоги фактора за договором факторингу повністю або частково припиняється зобов’язання покупця за поставлений йому товар (електроенергію), отже з урахуванням положень ЦК України така дата вважається датою надання інших видів компенсації вартості поставленої електроенергії.

Таким чином, для платника податку – покупця електричної енергії, що використовує касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту, право на формування податкового кредиту виникає в момент виконання грошової вимоги фактора, тобто, на дату погашення заборгованості за поставлену йому електричну енергію, оскільки, відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу, дата виникнення права на податковий кредит за касовим методом визначається, зокрема, як дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). Підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, складена постачальником електроенергії та зареєстрована в ЄРПН.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.