Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.10.2020 р. № 4333/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України щодо порядку документального оформлення операцій із надання правової допомоги для їх відображення у бухгалтерському обліку та подальшого формування показників податкової звітності та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство повідомило, що відповідно до договору про надання правової допомоги, отримало у 2018 році юридичні послуги від самозайнятої особи - адвоката.

При цьому у договорі зазначено, що акт виконаних робіт складається після остаточного судового рішення, яке набрало законної сили у 2020 році.

У зв’язку з чим, у Товариства виникли питання:

щодо дати складання акту виконаних робіт, необхідності складання двох актів виконаних робіт;

які підтверджуючі документи необхідно надати для підтвердження факту надання послуг правової допомоги та які реквізити мають міститься у таких документах;

щодо відображення операцій з отримання послуг правової допомоги у податковому та бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996).

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати визначені частиною другою ст. 9 Закону № 996 обов’язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку.

Щодо податку на прибуток підприємств, то відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

При цьому доходи та витрати, в тому числі витрати на послуги з отримання правової допомоги, платника податку на прибуток підприємств відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкту оподаткування податком на прибуток згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону№ 996).

Отже, питання бухгалтерського обліку та документального оформлення операцій із отримання правової допомоги платниками податків при визначенні фінансового результату до оподаткування належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Водночас зазначаємо, що відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.