Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.10.2020 р. № 4301/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення благодійної організації  щодо окремих питань оподаткування      операцій благодійного фонду у статусі неприбуткової організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

У зверненні заявника зазначено, що для реалізації програми благодійної діяльності у благодійного фонду виникла необхідність у придбанні нерухомого майна (житлового приміщення) у фізичної особи з подальшим його переданням в безоплатне користування релігійній організації, враховуючи, що приміщення залишиться у власності такого благодійного фонду.

У зв’язку з чим виникли питання щодо:

віднесення витрат, пов’язаних з придбанням житлового приміщення, до складу адміністративних витрат;

віднесення нарахованої амортизації житлового приміщення, що перебуває на балансі благодійного фонду, але передане в безоплатне користування релігійній організації, до складу адміністративних витрат;

податкових зобов’язань та звітності за операціями з придбання житлового приміщення благодійним фондом  та подальшого його передання в безоплатне користування релігійній організації.

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо діяльності у статусі неприбуткової організації

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).

Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами ( абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі – Закон № 5073).

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 5073 благодійна організація – юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.

Благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов'язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності.

Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками.

Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками (частина четверта ст. 13 Закону № 5073).

Статтею 5 Закону № 5073 передбачений перелік видів благодійної діяльності, який включає, зокрема, згідно з п. 2 цієї статті Закону № 5073 безоплатну передачу бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права.

Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (п. 6 частини другої ст. 14 Закону № 5073).

Як передбачено частиною першою ст. 16 Закону № 5073, благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.

Розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році (частина третя ст. 16 Закону № 5073).

Метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (частина перша ст. 11 Закону № 5073).

Благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню їх статутних цілей (частина четверта ст. 16 Закону № 5073).

Для цілей податкового обліку доходи, одержані неприбутковими організаціями, відображаються у рядках 1.1 – 1.11, а суми видатків (витрат) – у рядках 2.1 – 2.6 частини І Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 469) (далі – Звіт).

Форма Звіту передбачає, зокрема, заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації в залежності від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

При цьому формування доходів та видатків, що відображаються у Звіті, здійснюється за правилами бухгалтерського обліку.

Отже, діяльність благодійної організації може здійснюватися лише на некомерційній основі (без мети одержання прибутку) та в межах статутної діяльності такої неприбуткової організації.

Що стосується визначення складу адміністративних витрат, розмір яких не може перевищувати 20 відсотків доходу благодійної організації у поточному році, то порядок віднесення витрат до складу адміністративних регулюється правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України   від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених  п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру неприбуткових установ та організацій з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4  п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Щодо податку на доходи фізичних осіб

Дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається частина доходу від операцій з майном, розмір якого визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу.

Особливості оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна встановлено ст. 172 Кодексу, згідно з п. 172.1 якої дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об'єкт незавершеного будівництва таких об'єктів земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Крім того, згідно із п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Згідно із п. 172.2 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 Кодексу, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 Кодексу, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу.

Якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну) (п. 172.7 ст. 172 Кодексу).

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором  (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою від продажу нерухомого майна юридичній особі, оподатковується з урахуванням норм ст. 172 Кодексу.

При цьому юридична особа як податковий агент зобов’язана виконати усі функції, визначені Кодексом.

Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок) є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр).

Речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, такі як право господарського відання та право оперативного управління, у тому числі підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі.

Отже, внесення відомостей щодо права власності на об’єкт нерухомості до Державного реєстру є підставою для визнання його об’єктом оподаткування Податком, відповідно суб’єкт господарювання, щодо якого як власника внесені відомості до Державного реєстру, є платником Податку.

Таким чином, у благодійного фонду як у майбутнього власника житлового приміщення виникають податкові зобов’язання з Податку з моменту реєстрації права власності на нього у Державному реєстрі у тому числі і після передачі у безоплатне користування.

Благодійний фонд як власник об’єкта нерухомості протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, має подати декларацію з Податку (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу, з типом «Уточнююча» або «Звітна» (у разі, якщо на граничну дату подання Декларації (20 лютого) не виникало об’єктів оподаткування Податком), в яких відобразити відповідні зміни податкового зобов’язання з Податку.

Податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Оскільки зазначені у зверненні податкові взаємовідносини щодо плати за землю потребують аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати предмет звернення більш детально, пропонуємо для отримання роз’яснення з порушених питань звернутися до контролюючого органу з наданням усіх копій документів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.