Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.10.2020 р. № 4419/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство, яке обрало спрощену систему оподаткування, поінформувало, що є власником приміщень в офісно-житловій будівлі, розташованій на земельній ділянці комунальної власності, користувачем якої відповідно до наданої інформації з Державного земельного кадастру є Товариство. Проте відомості про речові права на вказану земельну ділянку відсутні.

Одним із видів господарської діяльності Підприємства є діяльність згідно з КВЕД 68.20 – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Підприємство, посилаючись на податкове законодавство, запитує про підстави виникнення у нього обов’язку із справляння плати за землю за земельну ділянку, право власності або користування на яку не зареєстровано у Державному земельному кадастрі у разі надання частини нерухомого майна в оренду.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов’язань з плати за землю після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Звертаємо увагу, що оскільки Підприємство оформило право власності на приміщення в офісно-житловій будівлі, у нього у порядку ст. 120 Земельного кодексу України виникає право власності на частину земельної ділянки, на якій розміщена будівля, тому співвласникам такої будівлі та відповідних часток земельної ділянки, включаючи Підприємство, керуючись п. 1 п. 286.6 ст. 286 Кодексу, доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки щодо оформлення речових прав на таку земельну ділянку.

У разі оформлення співвласниками будівлі, в тому числі й Підприємством відповідного права на земельну ділянку (її частин) під нежитловими приміщеннями, у таких співвласників зазначеного нерухомого майна виникнуть обов’язки по нарахуванню податкових зобов’язань та подання податкових декларацій з плати за землю.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).