Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.10.2020 р. № 4371/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування операцій із внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, до статутного капіталу резидента – товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено в зверненні, юридична особа – нерезидент планує внести до статутного капіталу Товариства нерухоме майно, що розташоване на території України.

У Товариства виникає питання щодо можливості самостійного проведення грошової оцінки даного нерухомого майна учасниками Товариства та щодо оподаткування операцій із внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, до статутного капіталу Товариства.

Відповідно до п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПКУ інвестиції – господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

При цьому, господарські операції, що передбачають внесення, зокрема, майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою, є прямою інвестицією.

Корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Порядок формування статутного капіталу Товариства регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), Господарського кодексу України (далі – ГКУ) та Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275–VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон
№ 2275).

Частиною другою ст. 115 ЦКУ визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до п. 3 ст. 13 Закону № 2275 вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12 липня 2001 року № 2658–III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658).

Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються Законом № 2658, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору (ст.2 Закону № 2658).

Відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону № 2658 оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Крім того, ст. 7 Закону № 2658 встановлено обов’язкові випадки проведення експертної оцінки майна.

Таким чином, грошова оцінка вкладу учасника Товариства здійснюється за згодою учасників Товариства та затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників.

Проте, незалежна експертна грошова оцінка може проводитись на вимогу та за згодою сторін. Обов’язкова незалежна експертна грошова оцінка повинна проводитись у випадках, передбачених ст. 7 Закону № 2658.

При цьому, у разі, якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 ПКУ.

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту (п.п. «д» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ).

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД * 100 / (100 - СП) - СД, де:

Пс - сума податку до сплати;

СД - сума виплаченого доходу;

СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Враховуючи те, що за операцією із внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, до статутного капіталу резидента здійснюється перехід права власності на таке майно, така операція вважається доходом нерезидента із джерелом їх походження з України від продажу нерухомого майна, які підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПКУ якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.

Водночас слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно оподаткування доходів нерезидентів, отриманих за операціями із внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, до статутного капіталу Товариства, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Що стосується питання оподаткування операцій зі збільшення статутного капіталу платника податку на прибуток (Товариства) за рахунок внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

При цьому, положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування у Товариства у разі збільшення статутного капіталу Товариства шляхом внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, в обмін на корпоративні права.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, з питань щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій із збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України. При цьому, слід зазначити, що базова (основна) ставка податку на прибуток становить 18 відсотків (п. 136.1 ст.136 ПКУ).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).