Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.10.2020 р. № 4372/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо використання факсимільного відтворення підписів на первинних документах та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно із зверненням, що розглядається, Товариство звертається з питанням щодо врахування при обчисленні податку на прибуток підприємств  первинного документа – міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, оформленого з використанням факсимільного відтворення підписів або печаток відправника та перевізника за допомогою засобів механічного або іншого копіювання при оформленні такої накладної.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу  для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Згідно із ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, визначені частиною другою ст. 9 Закону № 996, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (долі – Положення № 88).

Відповідно до п.п. 2.5 п. 2 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису не порушує законодавства України.

Відповідно до ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Взаємовідносини сторін при здійсненні операцій з міжнародного автомобільного перевезення вантажів регулюються Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (підписана у Женеві 19 травня 1956 року), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 01.08.2006 № 57-V (далі – Конвенція).

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується  складанням вантажної накладної.

Згідно зі ст. 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником та перевізником.

Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

Отже, використанням факсимільного відтворення підписів або печаток відправника та перевізника за допомогою засобів механічного або іншого копіювання при оформленні такої накладної можливе у разі визначення законодавством сторони договору міжнародного перевезення.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Отже, з питання щодо використання факсимільного відтворення підписів або печаток відправника та перевізника за допомогою засобів механічного або іншого копіювання при оформленні первинних документів для ведення бухгалтерського обліку, зокрема, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.