Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.11.2020 р. № 4509/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення        щодо податкових наслідків з ПДВ у випадку отримання Товариством      від позичальників відшкодування витрат на сплату страховому агентству страхових платежів відповідно до договорів страхування та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує здійснювати страхування власних майнових інтересів, які пов’язані з можливими фінансовими збитками (втратами), понесеними внаслідок невиконання позичальниками умов кредитних договорів, укладених з Товариством. При цьому передбачається, що позичальники будуть відшкодовувати Товариству витрати, понесені на сплату страховому агентству страхових платежів (страхових премій), відповідно до договорів страхування, укладених між Товариством та страховим агентством.

Відносини у сфері страхування, ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулюються Законом України від 07 березня 1996 року                 № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85).

Відповідно до статті 4 Закону № 85 предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема:

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Згідно зі статтею 6 Закону № 85 одним із видів добровільного страхування є страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).

Відповідно до статей 9 і 10 Закону № 85 страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до підпунктів 196.1.3 і 196.1.5 пункту 196.1 статті 196  розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з:

надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів;

надання послуг, пов'язаних з переказом коштів, що надаються учасниками платіжних систем та платіжними організаціями платіжних систем, надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ визначено на митній території України.

Оскільки операція Товариства з надання позичальнику банківського кредиту та операція страхового агентства з постачання Товариству послуг із страхування майнових інтересів, що пов’язані з можливими фінансовими збитками (втратами), понесеними внаслідок невиконання позичальником умов кредитних договорів, не є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з підпунктами 196.1.3 і 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, то при відшкодуванні таким позичальником Товариству витрат, понесених на сплату страховому агентству страхових платежів за вказані послуги страхування, податкові наслідки з ПДВ у Товариства не виникають.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).